Ведуча проекту "Рецепти щастя. Нова історія": "Раніше у мене в житті все було "соціально - ідеально", але це було зовсім не те, чого я хочу"
У суботу, 4 квітня, об 11:00 на К1 стартує перший випуск проекту "Рецепти щастя. Нова історія". Зося розповіла нам з чого почалося її захоплення пряниками, про що вона мріє і чого хоче від життя...
Про професію
Я за освітою журналіст, працювала за фахом вже з другого курсу в автомобільному журналі. Останні роки займалася копірайтингом, перед декретом працювала шеф-редактором двох сайтів у великій компанії, з 9 до 18:00. Це був час, коли мені хотілося всіх повбивати, бо там було все монотонно, однаково, у форматі вхідних і вихідних службових записок. Повна жесть! Але все було зручно, гроші платили вчасно, недалеко від дому, все було соціально - ідеально, але це було зовсім не те, чого я хочу.
Дві доби поспіль не спати, все з ніг на голову, форс-мажори - це життя, це класно! А коли ти сидиш цілий день у кріслі, дивишся в цей монітор, редагуєш 150-ту статтю за рахунком, від якої тебе нудить - це не моє.
Про ім'я
Зоською мене в дитинстві дражнили, страшенно не любила раніше, коли мене так називали. (Зося - це похідне від прізвища Зосим). А потім, коли я пішла вчитися в університет, у нас в групі було дві Тані, обидві Тетяни Анатоліївни, тому я буквально з першого дня перестала говорити, що я Таня, а почала казати, що я Зося. Тань багато, а Зося одна:)

Про улюблену справу, випікання пряників
Я дуже люблю кондитерські вироби - як із задоволенням їсти, так і готувати. Їсти виходить рідше, доводиться берегти фігуру:) Коли готую, відчуваю якусь магію, максимум з другого разу виходить будь-який складний рецепт. Мені неймовірно подобається, коли в домі пахне свіжою випічкою. Мені ще бабуся так говорила, що в домі обов'язково повинно пахнути свіжою випічкою, тоді в домі буде затишок. Я дуже люблю пекти бісквіти, кекси, пироги, паски печу.
Колись влітку мені подруга показала один дуже гарний розписний пряник, мені він шалено сподобався. Я не уявляла, як це можна зробити і як це можна з'їсти. Подивилася з захопленнямі забула. А пізніше в кав’ярні у іншої подруги мені запропонували спекти перед Новим роком... пряники. Знову пряники. Почала дивитися в інтернеті майстер-класи, задавала питання на форумах, читала книги, і кожна порція виходила все краще і краще. Коли одного разу пряники не вийшли, вирішила розфарбувати тріщинки кондитерською глазур'ю. Вийшло чудово. Далі я вже вносила своє - знайшла способи, як можна малювати дуже тонкі малюнки на пряниках, переводити зображення, і навіть малювати портрети, за допомогою кондитерського фломастера.
Про мрію
Для мене так: коли ти визначаєш для себе кінцеву мету, то все - це фінал. Тому що потрібно мріяти абстрактно. Я мрію займатися улюбленою справою, щоб мої рідні та близькі були здорові. Щоб у мене була можливість відпочивати, як і коли я хочу, розвиватися, як мені б хотілося. Мріяти треба абстрактно, не конкретизувати. Про стан. Я прагну до стану легкості і щастя. Коли мені було дуже погано, я постійно згадувала про цей стан: як же це класно, коли у тебе нічого не болить в душі, коли ти вранці прокидаєшся і ти радієш сонцю, тому, що тобі посміхнувся твоя дитина, тому, що зустрінеш своїх друзів. Весні, гарній погоді, та взагалі всьому. І тебе не турбує якесь горе, дискомфорт, коли ти просто щасливий. Це такий кайф - бути в цьому стані! Його потрібно ловити і закарбувати неначе в бурштині. Щоб потім дивитися, згадувати і цим насолоджуватися. Тому що так, на жаль, буде не завжди. Постійно будуть з'являтися якісь проблеми, які періодично будуть цей стан безтурботного щастя вибивати. А прагнення до цього стану - найголовніше в житті.
