Безслідно зниклі

За статистикою, щорічно на Землі безслідно зникають близько двох мільйонів чоловік. Переважна більшість цих зникнень пояснюється цілком природними причинами: вбивства, нещасні випадки, стихійні лиха. Іноді люди "губляться" за власним бажанням. Однак частина зникнень не вкладається в природні рамки, і таких ситуацій, за тією ж статистикою, з кожним роком стає все більше.

Люди розчиняються в повітрі ...

30 липня 1889 англійська газета Daily Cronicle повідомила про надприроднє зникнення 48-річного Роберта Макмілана, одного з власників відомого видавництва "Макмілан". 13 липня він піднявся на вершину гори Олімп у Греції. Десятки очевидців підтверджують, що він стояв на вершині, помахуючи рукою, і раптом зник. Незважаючи на ретельні пошуки, ні самого Роберта, ні його труп не знайшли.
Німецька дослідниця Сабіна Баринг-Гулд пише у своїй книзі "Історичні дива", як в 1899 році якийсь пан Батхерст, вийшовши з пивного льоху, попрямував до диліжанса. "Він проходив повз коней, коли раптом розчинився в повітрі, чому були свідками двоє його друзів, що вийшли разом з ним з льоху, кучер і пасажири диліжанса. Більше його ніхто ніколи не бачив".

У 1867 році подібне сталося у Франції. Якийсь Люсьєн Бусьє прийшов до лікаря, роздягнувся і ліг на кушетку. Лікар на мить відвернувся за інструментом, а коли знову глянув на пацієнта, того на кушетці не виявилося. Речі залишилися лежати на місці. Справжня епідемія раптових зникнень людей вибухнула в кінці 1940-х років в північно-східній частині США. У газетах штату Вермонт раз у раз з'являлися замітки про таємничі зникнення в будинках і просто на вулицях, причому часто - на очах у свідків. Всього зникло кілька десятків людей.Так, в салоні пасажирського автобусу в присутності 14 свідків як крізь землю провалився військовослужбовець, який дрімав на своєму сидінні біля вікна.

Погаслий маяк

До числа раптових зникнень слід, мабуть, віднести таємниче зникнення трьох доглядачів маяка на острівці Фленан.  З 15 грудня 1900 капітани кораблів, що борознили води Північного моря, стали повідомляти береговій владі, що маяк на Фленані не працює. До острова було направлено судно "Гесперус", на якому знаходився Джозеф Мур - головний доглядач маяків у цьому районі. Мур добре знав усіх доглядачів маяка  - Томаса Маршала, Дональда Макартура та Джеймса Дуката. Вони були досвідченими доглядачами, виконували свої обов'язки сумлінно і в критичних ситуаціях не піддавалися паніці. До того ж Мур бачив їх три місяці тому, і всі троє були здорові.

Коли "Гесперус" підійшов до острова, на якому жили тільки ці три людини, команда виявила, що ніхто не поспішає їм назустріч. Сигнальні вогні не горіли. Запідозривший недобре Мур перший зійшов на берег і попрямував до пофарбованого в білий колір будиночка доглядачів. Там нікого не було. Причому всі речі перебували на своїх місцях, навіть гноти ламп були очищені і підрізані; в чашках стояло масло - їм збиралися заправити лампи ... 

Шторм, якого не було

Мур розшукав вахтовий журнал і з подивом прочитав останній запис, зроблений 15 грудня. Доглядач описував бурхливий шторм на морі. Це виглядало неймовірним, тому що в ту ніч погода в околицях острова була чудовою, море - тихим. Але саме тоді надійшов перший сигнал, що вогні маяка не горять! Негайно були організовані пошуки по всьому острову, однак доглядачів не знайшли. Не вдалося знайти і розумного пояснення їх зникнення.

На наступний день "Гесперус" відправився в зворотній шлях, а Мур залишився на острові в якості тимчасового доглядача маяка. Він не переставав міркувати над загадковою історією. Може бути, під час шторму, про який було написано у вахтовому журналі, Маршал, Макартур і Дукат підійшли близько до моря і їх змило? Несхоже, оскільки доглядачі добре знали про небезпеку, пов'язану з стихією, що розбушувалася. Тоді, можливо, один з них зійшов з розуму, убив двох інших і скинув їх тіла зі скелі перед тим, як самому кинутися в морську безодню? Теж неймовірно: всі троє були людьми надійними, здоровими ...І що це за дивний шторм, описаний в ніч на 15 грудня? У січні 1901 року добровільне ув'язнення Мура на острові підійшло до кінця, і його змінили надіслані туди нові доглядачі. Після повернення до Англії Мур розповів друзям, що на острові була гнітюча атмосфера, а на нього самого постійно щось давило. Іноді Муру здавалося, що, намагаючись відшукати зниклих товаришів або відкрити таємницю їх зникнення, він чув, як вітер доносить голоси Маршала, Макартура і Дукат, які волають про допомогу.