Збірна України з гирьового спорту визнана найкращою у світі

Збірна України з гирьового спорту визнана найкращою у світі. На чемпіонаті планети в Італії наші спортсмени вибороли командне "золото". В особистому заліку українці здобули 8 найвищих нагород та дві "срібні" медалі. Двох героїв італійських змагань ми знайшли у Київському національному університеті внутрішніх справ - там вони викладають фізичну підготовку для курсантів і тренуються самі. Як кують медалі найвищого ґатунку - дізнавалась Яна Биховець.

Валентин Бондаренко - вже дворазовий чемпіон світу з гирьового спорту. Цього року, каже спортсмен, "золото" далось особливо важко - в Італії була жорстка конкуренція. 

Валентин Бондаренко, чемпіон світу з гирьового спорту (2008):

- Я не був впевнений, що стану чемпіоном, але показав результат, і цього було достатньо. Хоча у другого місця я виграв лише одне очко.

На чемпіонаті світу Валентин Бондаренко виконав 119 таких поштовхів. І одним махом побив власний рекорд та рекорд України. У наступній вправі, яка зветься "ривок", спортсмен підняв двопудову гирю 169 разів.

Спочатку виконується ривок однією гирею, потім - другою рукою. Рахуються рази у момент фіксації над головою. Максимум 5 хвилин однією рукою, потім перехвачуємо іншою. При цьому дозволяється один перемах.

Результат виступу визначається за сумою двох вправ - поштовху та ривка.

Дві таки гирі важать 64 кілограми. За один підхід спортсмен середньої ваги штовхає їх близько 50-ти разів. Тож за одне тренування атлет підіймає до 15-ти тон.

Андрій Мартишко виступає в категорії до шістдесяти кілограмів. Тож вага його тіла на кілька кілограмів менша за вагу гирь, які він підіймає.

Андрій Мартишко, срібний призер Чемпіонату світу з гирьового спорту (2008):

- Якщо присутня техніка виконання поштовху та ривка, то, насправді, немає якихось надзусиль. Основне, щоб була поставлена техніка. Якщо порушувати методику тренування - травми не забаряться. Якщо тренуватися з грамотним тренером, то цих травм можна уникнути.

Ці хлопці фанатично закохані у гирьовий спорт, так вони самі кажуть. Інакше як можна пояснити працю, що майже не винагороджується? Маленькі призові, поїздки на змагання та екіпіровка, в основному, за власний рахунок.
Добре, хоч потрібно небагато - шкіряний пасок та спеціальне взуття на дерев'яній підошві - штангетки.   

Андрій Мартишко, срібний призер Чемпіонату світу з гирьового спорту (2008):

- Сам вид спорту є не олімпійським, і з цього починаються матеріальні, матеріально-технічні проблеми щодо забезпечення спортивного інвентаря.

Валентин Бондаренко, чемпіон світу з гирьового спорту (2008):

- Виступити, завоювати якесь місце, якось самоствердитись - от все, що нам потрібно.

Цікаво, що в таких умовах українські гирьовики вже кілька років показують найкращі результати на міжнародних турнірах. А цього сезону вибороли найвищу нагороду - командне "золото" Чемпіонату світу. 

Яна Биховець, Іван Єрмаков, К1.