В Таїланді олімпійських чемпіонів виховують за гратами

В Таїланді олімпійських чемпіонів виховують за гратами. У в’язниці поблизу Бангкока зі злочинцями займаються тренери з боксу. Фахівці відбирають талановитих бійців і готують до виходу на професійний ринг. Для Таїланду - це додаткова можливість поповнити скарбничку медалями на Олімпійських іграх. А для самих в’язнів - змінити життя, здобувши омріяну свободу.
За стінами в’язниці міста Тонбурі відбувають покарання вбивці, злодії та торговці наркотиками. Для них свобода - заповітна і нездійсненна мрія. Адже в Тонбурі жорсткий режим і втеча - самообоман. Єдина надія вирватися - бокс. У тюрмі його навчають професіонали. З 200 - от бійців, які щодня відвідують тренування, відберуть тільки 16. Їм і дістанеться щасливий квиток на свободу. Більшість потраплять до кращих шкіл боксу у країні. А найталановитіші зможуть представляти Таїланд на Олімпіаді-2012. Недарма місцевий кумир - Сомжит. Його шлях від аматора до переможця пекінської олімпіади надихає багатьох.     

Лонгсан Камсенсук, боксер-в'язень:

- Будь-що я волію потрапити на Олімпіаду і за прикладом Сомжита виграти золоту медаль.

Тренування починаються о пів на шосту ранку і тривають шість годин. Під наглядом охоронців, лікарів та тренерів, бійці гамселять груші та проводять спаринги. Кілька років тому в’язниця Тонбурі виховала призера Чемпіонату світу з боксу 2007-го. Амната Руенронга звільнили достроково.      

Пріда Нілсірі, начальник в'язниці м.Тонбурі:

- Більшість наших в’язнів - боксерів мріють про майбутнє Амната. Вони працюють до виснаження, щоб стати професіоналами. Наприклад, регулярно беруть участь у боксерських турнірах, котрі проводяться між тайськими виправними закладами.

Програму з виховання олімпійського резерву у в’язницях підтримує влада. Бійці забезпечені усім необхідним. Формою та спортивним обладнанням. Тут зведено професійний ринг. А спаринги проводять під наглядом справжніх рефері. Недарма така система дає результат. Адже місцевих бійців вирізняє залізна дисципліна, самовіддача і старанність. Вони боксують не заради слави, а заради свободи.

Щоправда одного ентузіазму - замало. Без таланту - у спорті високих результатів не досягти. Попри відданість справі, більшості бракує звичайного досвіду.

Юань Посуван, тренер з боксу:

- Їм потрібно ще багато тренуватись. Нашим вихованцям не вистачає техніки та тактики ведення бою. Але саме тому я тут. Щоб зробити з них професіоналів. 

Хто немає хисту до боксу залишається осторонь. Для них поєдинки рідкісна розвага за гратами. Ці в’язні - звичайні вболівальники, котрі не мають шансу вийти на свободу достроково. 

Дмитро Євчин, К1.