Немає грошей на поховання? Живи!

Замість кладовища - крематорій. До нас звернулася одна київська родина, якій відмовили у наданні місця для могили. Люди поскаржилися до мерії, а звідти їх переадресували до Київського управління ритуальних послуг. Там розмова теж не склалася, і замість поховання запропонували - кремацію.

Померлий Петро Лузан бажав бути похованим разом із родичами на Берковецькому цвинтарі. Чиновники запевняють, що вільних ділянок там більше немає. Однак нам вдалося з'ясувати, що насправді місця є, але отримають їх не всі. А в деяких випадках ще й за окрему платню. Йдеться про тисячі доларів.

Він хотів бути похованим біля родичів - на Берківцях, згадує вдова померлого Валентина Лузан. Таким він хлопцем був. У сімнадцять років пішов на фронт - три поранення, контузія, Берлін.

Валентина Лузан, удова померлого:

- Он очень быстро защитился. Это была очень светлая голова, инженер от бога.

Своє життя Петро Лузан присвятив науці. Статті в енциклопедіях, 62 авторських розробки, найгучніша - штучний свинець. Його донька - Ольга - була впевнена, що з наданням місця на кладовИщі проблем не буде.

Ольга дочка, померлого:

- Захоронение ж идет. У меня мама была у сотрудницы на похоронах. Там есть новые могилы. Но их получают за деньги, большие деньги. Это стоит порядка 10 тысяч долларов. У нас таких денег нет.

Разом із удовою Петра Петровича ми йдемо на Берковецьке кладовище, аби дізнатися, чи є тут вільні місця. Дуже швидко знаходимо такі собі фундаменти. Вже незабаром на цих місцях будуть могили. Копачі розповідають: нові могили з'являються постійно. Для них новина, що місць на цвинтарі немає. Чоловіки жартують: якщо потрібно місце на кладовищі - звертайтеся. Упізнати цих добродіїв можна за їхньою машиною. Ні з якою іншою не сплутаєш.

Роман Бочкала, журналіст:

- За законом усі мають право на місце для поховання. Але як виявляється кожен клаптик землі на кладовищі має свою ціну.

Про ділянку 2х2 домовляються не лише з керівництвом цвинтарів, а й із господарями захоронень. В інтернеті повно оголошень.

У Києві 29 кладовищ. Однак статус діючих мають лише одиниці. Інші ж - зачинені. Або напівзачинені. Саме їх напівзачиненість - лазівка для корупції. Бо дозвіл можна дати, а можна й не дати. Ціни ж коливаються від трьох до тридцяти тисяч доларів залежно від "престижності" цвинтаря.   

Олександр знає, що таке платити за яму. Коли помер дідусь, кинулися шукати свідоцтво про смерть дружини, аби зробити підзахоронення. Знайшли лише копію. На кладовищі такий документ не прийняли. Втім, гроші вирішили все.

Олександр, киянин:

- Сошлись на сумне полторы тысячи гривен и вопрос решен был сразу же. 

Валентина Іванівна знову іде до ритуальної служби. Вірить, що, можливо, все ж таки вдасться вмовити чиновників - надати місце для поховання. Однак розмова не склалася.

А це вже офіційна розмова. Володимир Хапков - начальник виробничого відділу ритуальної служби. Йому невідомі випадки, коли за поховання беруть гроші. Чиновник запевнив, рішення про місце похорону ухвалює винятково керівництво міста.

Володимир Хапков, начальник виробничого відділу ритуальної служби:

- То, что она показывает там - да. Но это резерв Черновецкого.

Пан Володимир каже, що без обмежень зараз ховають лише на Північному кладовищі за 40 кілометрів від Києва. А от столичні цвинтарі - інша справа.

Володимир Хапков, начальник виробничого відділу ритуальної служби:

- Тут в приказному порядку - отут ховаєш. Тому і держеться кусочок на Берківцях і на Лісовому. Більше немає ніде.

Монополія керівництва мерії на розподіл місць на цвинтарях уже зацікавила Антимонопольний комітет. Але, схоже, Леоніда Черновецького це не обходить. 

Леонід Черновецький, київський міський голова:

- Сегодня похоронить человека - лучше не рождаться. А у кого нет денег, они не знают куда деваться. Вот он звонит мне постоянно, хочет антимонопольное расследование - пусть он знает, мне его антимонопольное расследование до лампочки.

Родині Петра Лузана так і не вдалося домогтися місця для поховання. Сьогодні після обіду Петра Петровича кремували. Його останнє бажання так і залишилося лише бажанням.

Роман Бочкала. Геннадій Анікеєнко, К1.