Світ за очі. Ак-Манайські каменеломні

Темні історії Ак-Манайських каменоломень. Надміцний ракушняк на Арабатській стрілці, що в Криму, сім століть поспіль видобували невільники. Масово добувати камінь тут почали за панування турків. Робочою силою були полонені козаки та звичайні селяни.

А за Російської імперії - у катакомбах працювали моряки-каторжники. Саме вони залишили найбільше написів на стінах підзмелля.

Блукати в темряві каменоломень Акмонай можна і без гіда. Всю історія видобутку ракушняка каменярі написали чорним вугіллям на білих стінах. Цим словам уже більше ста років.

Євген Сталінградський, екскурсовод:

- Здесь был часовой, а так как каменоломни проводились каторжанами, то есть, естественно было охрана, то здесь у входа пост часового.

Малюнки з кораблями - це справа рук моряків-в'язнів. У підземелля їх засилали за найменшу провину, як то образа морського офіцера чи просто старшого за званням. До Бога каторжани зверталися з однією молитвою. 

Робочий день каторжників - 16 годин на добу. Норма для однієї бригади - півтисячі каменів. У руках в'язнів були лише елементарні знаряддя праці - їх також зобразили на стіні.

Євген Сталінградський, екскурсовод:

- Я, посещая эти катакомбы, всегда удивлялся с каким трудом его добывали - ведь нужно было распилить. То есть, в скалу впиливали - это нужно было все вкрутить, потом подпиливать запиливать выламывать и потом делать стандартные куски это все мы видим  опилки бракованные.

Глибше була кімната - тут все, як і сто років томУ. Підлога ще досі волога від перегнилої соломи, а на стінах - гвіздки для одягу. Трапезний стіл вже зруйнував час, а ось залишки посуду та кістки тварин і досі тут.

Видобувати камінь у цих кар'єрах припинили у 30-х роках минулого століття. Тепер єдині мешканці тут - кажани й польові миші.

Тетяна Штан, журналіст:

- Це наймаштабніша споруда, побудована з камыння акмонаю. Арбатську фортецю споруджували близько 2 століть у ній турки переховувались від набігу козаків з Азовського моря.

Арабатську фортецю турецький хан звелів побудувати після втечі двох козаків-невільників із в'язниці. Вони перепливли Азовське море, зібрали військо з калмикських татар і рушили на Арабат. Турки перемогли, проте з великими втратами. По тому тут виросли 12-ти метрові стіни.

Євген Сталінградський,  екскурсовод:

- Войска или отряды неприятеля, которые могли проникнуть, они шли долго, изнурённые, 120 км песку солнцем с одной стороны прижатые морем с другой Сивашем безжизненным и встречала эту крепость которая своими орудиями могла преградить путь.

Мури впали у 18 столітті під тиском російської армії. Військові гарнізони у фортеці  стояли аж до закінчення Другої світової.

З Криму Тетяна Штан, Дмитро Поденко, К1.