Світ за очі. Лиса гора

Столичні місця з чорною відмітиною. Військова фортеця на Лисій горі у Києві вже кілька століть, як вважають, притягує до себе нечисту силу. Там регулярно проводили страти. А Булгаков та Пушкін відправляли туди відьом у своїх творах. К1 продовжує серіал "Світ за очі". Ми на Лису гору відправили Тетяну Штан.

Аби побудувати Лисогорський форт, пагорби в Голосіївському парку вирубали. У кінці 19-го століття тут не залишили жодного деревця. Київ розбудовувався - фольклорні "лисі гори" вже зрівняли із землею, тепер сюди на шабаш прилітають столичні відьми.

Михайло Кальницький, дослідник київської старовини:

- Останнім часом цей Лисогірський форт перетягнув на себе все, що стосується лисих гір, і якщо раніше Лиса гора вважалося, що вона в районі Вигурівщини, Троєщини - її там давно немає, її зрили. Саме тут, вважається, прилітали відьми, відбувалися всілякі шабаші.

Саме сюди прилітала булгаковська Маргарита після того як стала відьмою. На ці ж схили подався на спині у нечисті гусар з однойменної поеми Пушкіна. Чорних легенд цій горі додають і страти в’язнів. У застінках Лисогірської фортеці вони проводилися регулярно.

Михайло Кальницький, дослідник київської старовини:

- Саме тут, де ми з вами стоїмо, за деякими переказами, за деякими свідченнями, було місце страти.

За час існування форту тут стратили понад двісті людей. Скелети в’язнів усього кілька років тому знайшли ось у цьому підземеллі. Ряди шибениць і осіннє листя - останнє, що побачив убивця Столипіна, есер Дмитро Богров.

Михайло Кальницький, дослідник київської старовини:

- Його вішали у присутності свідків - їх повезли на Лису гору, і вони були присутні, як Багрова повісили, як знімали, як його поховали в безіменну могилу, як його затоптав загін солдат.

Несолодко серед нечисті жилося у форті і звичайним солдатам. Рядові не раз тут бачили привидів та відьом.

За переказами, якось навіть начальник форту видав негласну інструкцію. Офіцер має попередити солдата, який заступає у караул, аби він не боявся невідомих звуків, це лише вітер та крики нічних птахів.

У караулі стояли ось біля цих тунелів. Ім’я та рік солдати видряпували штиком зброї на цеглі. За таке бажання ввійти у історію багато з них поплатилися життям.

Михайло Кальницький, дослідник київської старовини:

- Взагалі відповідно до статуту, не можна ці справи робити, коли солдат розписується на цеглі, можливо, хтось навіть постраждав за це, когось розстріляли.

Окультні заходи тут проводять і досі. Неподалік фортеці кілька місяців тому навіть спорудили язичницьке капище.

Михайло Кальницький, дослідник київської старовини:
 
- Вже останнім часом розповідають сумні історії, що тут на Лисій горі люди зникають, і вже знаходять тіла наших сучасників.

За радянського часу ця споруда служила гаражем для військових автомобілів. Частина стін збереглася, ще від старих царських складів пороху та зброї. Історії зниклих вже у наші дні тут пишуть фарбою на стінах.

Тетяна Штан, Віталій Мельник, К1.