Що сталося з німецькими солдатами, які загинули в Україні

120 років тому народився Адольф Гітлер. Засновник націонал-соціалізму, диктатор, що розпочав Другу світову війну - найбільшу в історії людства. Війну, що забрала життя більше 50-ти мільйонів людей.

Сама Німеччина у Другій світовій втратила понад 7 мільйонів своїх громадян. Від 300 до 400 тисяч з них загинули на території України. Що сталося з ними по смерті і де лежать останки німецьких військових зараз - знає Олександр Николишин.

Володимир Дорофеєв, координатор в Україні організації по догляду за військовими похованнями:

- Так выглядело немецкое кладбище на нашей знаменитой Аскольдовой могиле.

Сотні подібних кладовищ були розкидані по всій Україні в роки Великої вітчизняної війни. На цьому фото - безпосередній момент поховання німецьких військових.

Володимир Дорофеєв, координатор в Україні організації по догляду за військовими похованнями:

- Гробы опущены уже в яму траншейного типа, укрыты знаменем. Возле могилы стоит офицер - скорее всего, это капитан - читает молитву.

По завершені війни усі німецькі цвинтарі зруйнували. Перезахороненням німецьких солдатів тепер займається Спілка з догляду за військовими похованнями у рамках договору між Україною і Німеччиною. Володимир Дорофеєв знаходить захоронення та керує процесом їх розкопок.

Володимир Дорофеєв, координатор в Україні організації по догляду за військовими похованнями:

- Информация о захоронениях имеется в ряде учреждений - и украинских, и немецких. В архивах есть информация о захоронениях.

Часто колишні німецькі цвинтарі виявляють на приватних територіях. Бувають випадки, коли власники навіть намагаються продати рештки військових. Однак, розповідає Володимир, це їм ніколи не вдається, адже залишки - власність Німеччини за законом. Здебільшого ж люди самі просять аби останки солдатів забрали з їхніх маєтків.

Володимир Дорофеєв, координатор в Україні організації по догляду за військовими похованнями:

- Таких случаев 90% - что люди сами нам говорят, что на их огороде, как выяснилось, лежат останки немецких солдат...

Цей жетон - такий собі паспорт для загиблого воїна. З його допомогою через багато років можна встановити особу військового.

Володимир Дорофеєв, координатор в Україні організації по догляду за військовими похованнями:

- Солдат носит на шее этот жетон. А когда солдат погибает, то похоронная команда обламывает половинку, вот та, что с двумя дырочками на шнурке, остается на солдате.

Провівши упізнання, рештки ховають на спеціальних кладовищах для німецьких військових.

Впродовж багатьох років належним чином хоронити німецьких військових було суворо заборонено. Цей цвинтар з'явився у 1996 році. Тобто, захоронені на ньому німецькі солдати знайшли спокій лише за пів століття після загибелі.

Це один із 5-ти таких цвинтарів в Україні. На ньому спочиває трохи більше 20-ти тисяч колишніх німецьких військових. Цвинтар оформлений досить скромно - без жодного пафосу чи героїзму.

Володимир Дорофеєв, координатор в Україні організації по догляду за військовими похованнями:

- Должно быть скромное кладбище, и нужно учесть тот факт, что люди сюда приезжают и хотят выразить свою скорбь.

Ульріх Шрадер, директор німецької Спілки з догляду за військовими похованнями в Україні:

- И мы считаем, что вид, который наше кладбище имеет, полностью соответствует этому.

Ці хрести - виключно декоративні. Під ними ніхто не похований. Над самими ж могилами немає навіть табличок з іменами загиблих. Хто де лежить - у книзі реєстру Ульріха Шрадера.

Ульріх Шрадер, директор німецької Спілки з догляду за військовими похованнями в Україні:

- У каждого солдата гроб 80 на 40 сантиметров. Вот тут, например, это один блок - 3-й блок, который отсюда до этого места идет, и первая могила здесь, например, на этом месте.

Провідати похованих кілька разів на рік приїздять їхні нащадки. Котрі і фінансують догляд за військовими похованнями.

Олександр Николишин, Володимир Дєдов, Василь Мєновщиков, К1.