БРДМ - офіс на колесах

Далі мова піде про машину, яка не боїться жодних лежачих поліцейських. Вона їх просто не помітить - і це не єдина її перевага. З таким транспортом відпочивати на природі можна не відриваючись від справ. Усе, що треба для роботи - полковник запасу розмістив у списаному бронетранспортері. Комп'ютер, факс, дві телефонні лінії, інтернет і кабінет для переговорів - тепер вирушають на полювання та риболовлю разом із вітчизняними віп-персонами. Як військовий металобрухт перетворився на ексклюзивний офіс на колесах - знає Тетяна Штан.

Цей учасник дорожнього руху називається трактор. Принаймні так зазначено у технічному талоні. Хоча його власник Олег Чернишенко не погоджується з автоінспекцією - каже машина більше нагадує - вантажівку. Полковник запасу перший і єдиний в Україні, хто спробував переробляти військовий металобрухт на віп-машини.

Олег Чернишенко, власник віп-бронетранспортера:

- Когда увидел военную технику и как ее режут на металлолом - просто душа кровью обливается. Рынок Украины не заполнен этой нишей, поэтому родилась идея на базе этой техники которую уничтожаю как лом, изготовить что-то эксклюзивное.

Друге дихання ця броньована розвідувальна машина отримала два роки тому. Перетворення військової техніки на цивільну найперше починається з ліквідації всіх фронтових елементів. Спочатку прибрали додаткові колеса - це дозволило розширити салон машини.

Олег Чернишенко, власник віп-бронетранспортера:

- Для того, что бы передвигаться в городских условиях башня со всем вооружением была снята - выросла надстройка с бронелистов, бронестекол, благодаря которой в салоне достаточно комфортно находиться.

Щоб зменшити витрати палива Олег замінив бензиновий двигун на турбодизель. Ходова та трансмісія - у машині залишилися рідні - тут у військової техніки конкурентів немає. Аби бронетранспортер вільно міг пересуватися не лише лісом, а й містом - машину обладнали задніми фарами та стоп-сигналами.

Олег Чернишенко, власник віп-бронетранспортера:

- То лучшее, что было в ней разработано военными конструкторами, мы в ней оставили, то, что устарело и согласно времени должно было быть заменено - то в ней заменено. В общем, машина заменена 80%, а 20% осталось то, что было самое лучшее.

Швидкість по трасі 100 км на годину, вартість - понад 100 тисяч доларів. Левову частку грошей доведеться викласти за салон.

Тетяна Штан, журналіст:

- Перетворити выйськовий металобрухт на віп-машини. Зовні - це звичайний бронетранспортер всередині – комфорт, як в лімузині.

Основний вхід до салону через врізні бокові двері. Люк залишили для їзди по воді. Шкіряна канапа, холодильник, дві лінії телефонного зв'язку - салон бронетранспортера тепер більше нагадує офіс.

Олег Чернишенко, власник віп-бронетранспортера:

- Мы сделали офис на колесах в котором поставили обычный компьютер - системный блок, монитор, сканер принтер, вот клавиатура, можно работать при условии, что машина находиться в лесу - нету никаких сетевых линий 220 вольт.

А ось у кабіні водія з фронтового минулого майже нічого не змінилося. Окрім цього монітора, - зверху на бронетранспортері встановлена відеокамера, яка замінює дзеркало заднього виду. Пересуватися таким авто у місті, як запевняє водій Андрій, одне задоволення - ніхто не наважується підрізати, незручність лише одна - надмірний ажіотаж.

Андрій Сіренко, водій віп-бронетранспортера:

- Единственное неудобство - это машины-прилипалы вот едут параллельно рядом, высунет мобильный телефон и снимает мне надо перестроиться, а он – едет, и приходиться сигналить, сгонять.

Тетяна Штан, Дмитро Паденко К1.