Тарнава - "держава" поза цивілізацією

З Обамою ситуація зрозуміла - він поки ще герой. Його нещодавно обрали. В американців - ейфорія. А от мені цікаво, сьогодні в Україні в якій ситуації врятувала б записка від президента Ющенка? Здається, таких ситуацій небагато. У нас на роботі таку записку точно б не взяли до уваги. Принаймні, від прямого ефіру вона не звільнила б. Не звільнила б, і не здивувала б. Бо ніхто б не повірив. Натомість наші наступні герої - цілком реальні.

Йдеться про українців, які живуть хоча й на території країни, але водночас - немов в окремій державі. Їхні оселі спалили під час II Світової війни. Однак, вони повернулися та усе відбудували. Дарма що поза цивілізацією. Їм подобається жити відрізаними від світу, бо це їхня земля - їхня батьківщина. Тарнава - крайня точна України на кордоні з Польщею - у нашому серіалі "Світ за очі".

Віталій Кубліков, журналіст:

- Аби дістатися до найвіддаленішого гірського хутора на Львівщині нам довелося шукати гужовий транспорт. Лише так можна подолати небачене бездоріжжя.

Година з гаком не надто приємної подорожі, і ми врешті бачимо поселення, відрізане від цивілізації. Людей наш візит приємно дивує. Кажуть, приїжджі - то дивина. Вітають нас піснею.

Василь Юрчик мешкає у Тарнаві - скільки себе пам'ятає. З дружиною Ганною виховують п'ятьох дітей. Ніякої роботи, окрім власного господарства, тут звичайно немає. Тож, аби заробити на життя, доводиться працювати з ранку до ночі.

Василь Юрчик, мешканець Тарнави:

- Корову продали, порося продали. А тут більше ніде заробити. Та й таке.

У господарстві Юрчиків з десяток свійських тварин. Ні хвилини без роботи - то худобу порають, то дрова рубають. А от син пана Василя - Петро - таке життя за казку не вважає. Хоч і освіта в хлопця є, і водійські права. Та розваг не вистачає.

А це брат Василя Юрчика з дружиною збираються на закупи, як у мандри. Аби дістатися сусіднього, цивілізованішого села, треба подолати 7 кілометрів битого шляху. Така дорога для справжніх екстремалів.

Тамара Федорчак, мешканка Тарнави:

- Як суха погода, то можна їхати, а як дощ - ніяк не доїдеш.

Але тарнавці не надто скаржаться на особливості сільського дозвілля. Мовляв, уже значно веселіше живеться. Оце колись без електрики дійсно як первісні люди існували. Сьогодні єдине джерело світла згадують, як страшний сон.

У Тарнаві до телевізійного приймача особливе ставлення. Телеекран - тут "єдине вікно" у великий світ. Пані Ганна розповідає, ще рік томУ про телевізор могла лише мріяти.

Ганна Юрчик, мешканка Тарнави:

- Ну тепер нам світло провели. Я маю своє світло, свій телевізор і дивлюся серіали".

Ще одна мрія тарнавців - нормальні дороги. Із заздрістю дивляться на найближчих сусідів - поляків. Мали б вони таке сполучення, може б і гості частіше тут бували. А так одна "розвага" - господарство.

З Львівщини: Віталій Кубліков, Тарас Ткач, К1.