Невідомі герої. Західна Україна 40-50-х років

Ми продовжуємо серіал "Невідомі герої". Сьогоднішня серія - про Західну Україну 40-50-х років. Там воювали не лише зброєю, а й словом. Листівки та журнали повстанці ОУН і УПА друкували у своїх лісових схованках - криївках.

Це були маленькі брошурки на цигарковому папері з машинописом. Сьогоднішнім вибагливим читачам вони можуть здатися нецікавими. Але тоді вони користувалися популярністю. Знайшла їх у розсекречених архівах СБУ і наш кореспондент Дарина Горова.

Якби ж у повстанців були такі розкішні лінотипи. Ні. Свою літературу вони друкували в маленьких кімнатках, потай, вночі і на поганому папері. Але головне, звісно, не зовнішній вигляд, а зміст.

П’ять років вона працювала у найбільшій на Львівщині підпільній друкарні. Замаскований вхід, кілька метрів під землею - прямо на радянському полігоні. Все друкували вручну - на руках були мозолі. Якісну роботу оцінили навіть у НКВС.

Ярослава Левкович, ветеран УПА:

- І питають: "То ваша робота?" Кажу: "Так" - "А де ви вчилися?" Кажу: "Ніде, самоучка". "Не може бути, - говорить, - не придерешся". Така чиста робота була! Отак. Десь вони її знайшли. Я думаю, вся література є в КГБ.

Тут і справді її найбільше. Листівки, дитячі видання, збірники повстанських пісень. Поганий папір, маленький формат - щоб, як облава, швидко заховати чи знищити. На брошурах вказівка: читати швидко і передати іншому - "щоб ворог не бачив, а дурень не чув". Це все вилучений у арештованих упівців самвидав.

Володимир Ковальчук, консультант наукового відділу ГДА СБУ:

- За підрахунками дослідників, тиражність цих видань склала до вісімсот тисяч.

У повстанців була і сатирична періодика. От наприклад, журнал "Перець": кпини зі Сталіна і його прагнення контролювати весь світ.

Друкували у криївці і історію Грушевського.

Ярослава Левкович, ветеран УПА:

- Історії України як такої не було. Там у нас був історик-учитель. І він нам робив конспекти. І ми друкували на машинках.

Такі видання залюбки читали студенти і молодь, і навіть потай просили червоноармійці на полігоні. А от автори за свій самвидав платили головою. Пані Ярославу майже рік допитували у львівському НКВС.

Ярослава Левкович, ветеран УПА:

- Їх п’ять було. Один стояв з відром води, один з палкою такою гумовою. А ті тримали ноги і руки тримали. І там мене били. Я непритомніла, відливали.

Її засудили на 25 років. Сидів і чоловік, полковник УПА, і сестра, яка теж була у підпіллі. Але якби довелося робити вибір ще раз, вона б все одно друкувала підпільні видання у криївці.

Зі Львова та Києва, Дарина Горова, Олексій Шматов, Віталій Кубликов і Тарас Ткач, К1.

Не шкодує про свою антирадянську діяльність і герой нашого завтрашнього сюжету. Відірвав міліціонеру два гудзики - посадили на три роки. Сидів в одній камері з Василем Стусом та іншими дисидентами. Зараз удома зберігає тюремну робу і ключі від камери. Про героїв 60-70-х дивіться завтра в "Одному дні".