Радянські неформали 80-х

40 років тому з'явився на світ музичний гурт "Машина времени". 10 років хлопці існували як підпільна група. І лише на початку вісімдесятих вони вийшли на велику сцену. Більше того, "Машина времени" стала однією з перших узаконених рок-команд у Радянському Союзі. На їхніх піснях виросли цілі покоління радянської молоді. Ці юнаки і дівчата стали справжнім феноменом в СРСР - під назвою неформали 80-х.

Рокери, панки, хіпі - усі вони частина “системи“ - неформали, що не хотіли бути сірою радянською масою. Зовні вони різні, кумир один - музика.

"Акваріум", "Машина времени", Цой - усі починали з підпільних, а часто "квартирних" виступів. Платівки розповсюджували їхні фанати - теж таємно.

Коли ж влада відчиняла перед рок-гуртами двері концертних залів, то лише під суворим наглядом правоохоронців. Найбільші осередки неформалів 80-х - у близькій до Європи Прибалтиці та прогресивному Ленінграді. Хоча не бракувало тусовок і в Києві.

Зараз ми на Великій Житомирській, у 80-ті тут збиралися неформали, нині це елітний район столиці.

Фронтмен гурту "Вій" Дмитро Добрий-Вечір замолоду бував тут частенько.

І досі він "забиває" з друзями "стрілку" саме тут - на БЖ, тобто "Большой Житомирской".

Сергій Little Литвинюк, музичний продюсер:

- На месте этой детской площадки было лежбище. Сюда люди приходили общаться. Все это пространство было заполнено людьми экзотической внешности.

Екзотичною була і мова неформалів.

Дмитро Добрий-Вечір, музикант:

- Всі користувалися сленгом. Сленг мав походження суто англійське. Ну, флот, гірла, аск - від слова аск - аскати, тобто просити гроші. Ну, вайн, вино.

Певною мірою київські неформали відрізнялися від нефорів з інших республік. Вони не відносили себе до певних субкультур. На БЖ приходили поети, художники й музиканти, аби поспілкуватися, відокремитися від совка і таким чином вижити. Хоча були й такі, кого на тусовки приводив тільки вайн.

Сергій Little Литвинюк, музичний продюсер:

- Хтось спився або помер - сторчался. Сторчался. Хто став митцем - люди його знають.

Дмитро Добрий-Вечір, музикант:

- Меня занятия професиональной музыкой спасло, возможно, от смерти, от наркотиков, от алкоголя, потому что мы хоть что-то делали.

Хоч щось робили, а нині цим захопленням заробляють на життя. У 45 вони продовжують займатися тією самою справою, що й у 15.

Олександр Николишин, Євген Сакун, К1.

Цікавий екскурс в минуле. А от сьогодні хто може вважатися неформалом? Чи залишилися вони?

Мабуть, їх немає, в часи совка через відсутність вибору вони намагались вирізнятись, одягались провокативно, носили різні так звані "фєнічки", слухали заборонену музику. А які ж нині заборони?

Мабуть, неформал - це будь-хто, готовий іти, грубо кажучи, проти "маскульту". Або будь-хто, готовий дивитися на речі під несподіваним кутом зору.