Маленькі історії великого кохання

"Комусь не вистачає однієї жінки, і він переключається на п'яту, десяту.
А іншому не вистачає життя, щоб кохати одну-єдину"
(C) Костянтин Хабенський

Ми стверджуємо, що кохання існує. Ніжне і пристрасне, всепоглинаюче і всеперемагаюче, хвилююче і нескінченне. Те кохання, про яке пишуть книги і знімають фільми. Те кохання, про яке в глибині душі мріє навіть невиправний цинік. Щоб нагадати вам про його існування ми публікуємо сьогодні добірку коротких, але зворушливих історій про кохання.

• У нас з дружиною були складні стосунки у шлюбі, і ми розлучилися два роки тому. Нещодавно нам вдалося подолати нерозуміння, і ми вирішили спробувати почати все з початку. Сьогодні ми зустрілися за вечерею, сміялися, говорили, і, здавалося, що не зможемо наговоритися ніколи. Потім моя дружина простягла мені товстий паперовий пакет. "Що це?" - Запитав я. "Тут листи з зізнаннями у коханні, які я писала тобі протягом двох років, але не наважувалася надіслати".

• Мій дідусь став сліпим через катаракту 15 років тому. Сьогодні він запитав мене: "Твоя бабуся - найкрасивіше створення у світі, правда?". Я помовчав і потім відповів: "Правда. Напевно, тобі дуже не вистачає можливості бачити її красу кожного дня?". Дідусь усміхнувся: "Сонечко, а я досі бачу її красу кожного дня. Щиро кажучи, я бачу це навіть краще, ніж у молодості".

• П'ять років тому мене жорстоко побили на випускному вечорі три здорових хлопця з нашої школи. Я намагався не пустити свою п'яну однокласницю поїхати з ними. Я втратив кілька зубів, отримав декілька синців, мені зламали ніс і щелепу, але мені все ж вдалося захистити дівчину. Я був закоханий в неї протягом трьох років до цього випадку, але вона завжди сприймала мене тільки як друга. Наступного дня я прокинувся у лікарняній палаті і побачив, що вона сидить поруч і тримає мене за руку. Завтра наше весілля. Хто сказав, що дівчата не люблять хороших хлопців?

• Сьогодні я запитав у свого дідуся, що потрібно робити для того, щоб зустріти ідеальну жінку. Дідусь подумав і відповів: "Знаєш, синку, в той момент, коли я перестав шукати ідеальну жінку, а вирішив сам стати ідеальним чоловіком, твоя бабуся просто підійшла до мене на вулиці і сказала: "Привіт!".

• Мій колишній хлопець продав мою гітару. Вона коштувала купу грошей, і мені довелося кілька місяців відмовляти собі у всьому, щоб її купити. Він продав її у той день, коли я порвала з ним. Пам'ятаю, як я прийшла до нього забрати свої речі, і як він самовдоволено посміхався, коли розповів мені про це. Якимось дивом мені вдалося знайти адресу людини, яка купила мою гітару. Я прийшла до нього додому і, ледь не плачучи, благала продати мені її. Коли ж він дізнався, що трапилось, він віддав мені її безкоштовно з умовою, що коли-небудь я обов'язково для нього зіграю. Наступного дня ми зустрілися в парку, цілий день грали на гітарі, співали, сміялися і дуріли. А зараз я сиджу і складаю мелодію, яку подарую йому завтра на десяту річницю нашого весілля.

• Я працюю флористом у квітковому магазині. Сьогодні вранці до магазину зайшов чоловік у військовій формі. Він розповів, що його відправляють воювати. "Справа ось у чому, - продовжив він, - щоп'ятниці я приношу своїй дружині букет квітів. І я не хочу, щоб вона залишалася без квітів через те, що мене не буде поруч". Він оплатив доставку 52-х букетів і попросив мене простежити за тим, щоб їх доставляли щотижня. Я оформила його замовлення з 50-відсотковою знижкою, і це було найменше, що я могла зробити для людини, яка допомогла мені повірити у кохання.

• Я працюю лікарем і в мене є пацієнт, який страждає від хвороби Альцгеймера у важкій формі. Він не пам'ятає свого імені, не розуміє, де він знаходиться і часто забуває, що відбувалося хвилину тому. Однак, якимось дивовижним чином, він впізнає свою дружину, яка приходить до лікарні кожного дня, щоб провести з ним кілька годин. Варто йому її побачити, він посміхається і каже їй: "Привіт, моя прекрасна Кітті".

• Сьогодні мій колишній чоловік вдруге попросив моєї руки. Ми одружилися, коли нам було 19, і розлучилися всього лише через кілька років. І вже через багато-багато років доля якимось незбагненним чином знову звела нас разом. Через два тижні ми одружимося, а нашими свідками на весіллі будуть наші дорослі діти.