Світ за очі. Монастир у Новому Загорові

К1 продовжує розповідати про цікаві куточки України. Сьогодні ми помандруємо на Волинь. На перший погляд, монастир у Новому Загорові нічим не відрізняється від інших католицьких храмів. Якби не війна. У 43-му тут відбувся нерівний бій українських повстанців з німецькими вояками. Рота командира Берези складалася з місцевих: 45 молодих хлопців, найменшому – 17 років. Спочатку воювали в окопах довкола монастиря, а коли з’явилися танкетки, відступили під його стіни. Під час бомбувань ховалися в підвали. Сліди від куль у монастирських стінах бачила Дарина Горова.

Дарина Горова, журналіст:

- Молилися у цих стінах і в 43-му - учасники нерівного бою. Сьогодні уже нікого з них серед живих немає. Син повстанця Захара Грибка відтворить для нас події з батькових розповідей.

Ярослав Грибок, син учасника бою Захара Грибка:

- Мій батько знаходився над цими південними дверима, і тут він прострілював ділянку, поки мали боєприпаси, кидали гранати. Тут на кожному віконному прийомі, на кожній амбразурі сидів стрілець, який мав огляд території, щоб тримати оборону.

Сьогодні відтворили цей бій. Набої швидко закінчилися. Тож зброю брали у вбитих німців. Наказ був: стріляти тільки в цілі.

Після бою Грибка арештували. Відправили на фронт. А потім відправили на заслання: 25 років таборів і 5 років без права голосу.

Ярослав Грибок, син учасника бою Захара Грибка:

- Батогай, Верхоянськ. Верхоянський хребет. Там він сидів. Відсидів 8 років.

Журналіст Петро Боярчук загорівський бій досліджує 20 років: зустрічався з учасниками, шукав свідчення в архівах КДБ. Його припущення: насправді бій був вигідний червоним.

Петро Боярчук, автор книги “Бій під стінами храму”:

- Тут в даному випадку повстанців переграла червона розвідка. Наказ був, але насправді керівництво штабу його не давало. В лінію зв’язку хтось вкинув наказ, який змушував якийсь підрозділ послати. Треба було, щоб хтось відвернув увагу німців на себе.

Перед боєм командир Береза отримав таємне повідомлення - грипс. Що там було, невідомо. Прочитавши його, Береза застрелився на цьому місці.

Петро Боярчук, автор книги “Бій під стінами храму”:

- Була така ситуація безвихідна, що мусив чоловік піти з життя. І його заступник тим же пістолетом застрілився.

На другу добу бою хлопці пішли на прорив. Живими з монастиря вийшли лише 15.

Петро Боярчук, автор книги “Бій під стінами храму”:

- І коли німці сюди зайшли, вони тут знайшли всіх мертвих. Один лише був поранений в груди стрілець на прізвисько Терен. То його повісили.

У 80-х собор вирішили підірвати, приїхали сапери. Випили сто грамів і написали акт: вибух зашкодить місцевим. Зараз монастир – пам’ятник тих подій. Щороку восени тут вшановують загиблих повстанців.

Дарина Горова, Сергій Дубінін, К1, Новий Загорів