Дерев'яні шпали колій метро потребують негайного ремонту

Куди подіти гроші від жетонів, київський метрополітен вже знає. Робітники підземки з усіма надбавками за шкідливі умови праці та нічні зміни отримують близько двох тисяч гривень. Та це не єдиний клопіт. Негайного ремонту потребують дерев'яні шпали колій. Подекуди вони прогнили настільки, що ламаються під власною вагою. Ніч на коліях провів Маркіян Перетятко.

Маркіян Перетятко, журналіст:

- Що відбувається в метрополітені, коли останній пасажир залишає підземку, а вагони прямують у депо?

Після першої години ночі на рейках підземки вимикають напругу. Керівник дільниці капітального ремонту колії веде нас туди, де вдень ходять не люди, а потяги. Пішки долаємо кілометрову дистанцію в напрямку мосту метро. Там потрібно замінити вісім шпал. Їх штовхають перед собою на візку разом з інструментами. Все це разом важить майже тонну.

Перший інструмент, який використовують робочі - це ліхтар. Він сигналізуватиме машиністам потягів, що на колії працюють люди. Тим часом робочі розвантажують інструменти. Працюють у напівтемряві - під звичайним вуличним освітленням.

Георгій Логвинчук, керівник дільниці ремонту колії Святошинсько-Броварської лінії:

- У нас все життя ніби навпаки - ми поспати вночі можемо тільки у вихідні - в неділю і понеділок, а решту днів повинні йти на роботу.

Для ремонтників позначили шпали, які слід замінити. Це третя заміна дерев'яних поперечин на мосту метро. Соснові шпали служать близько десяти років. Але на мостових переходах надають перевагу саме їм, бо вони легші.

Псуються дерев'яні шпали швидше, ніж їх встигають замінити. Ця поперечина розсипається просто від стискання щипцями. Якщо ж таких шпал кілька поспіль, це вже загрожує безпеці руху.

Георгій Логвинчук, керівник дільниці ремонту колії Святошинсько-Броварської лінії:

- Можуть рейки під поїздом розійтись. І тоді може провалиться поїзд, це призведе до нещастя. Вся справа в тому, що в нас тут робочої сили не вистачає. Дуже низька зарплата, і ніхто сюди не йде працювати.

Та брак робочих рук - не єдиний клопіт шляхового майстра. Скільки витримають нові шпали - він не береться прогнозувати.

Георгій Логвинчук, керівник дільниці ремонту колії Святошинсько-Броварської лінії:

- От, наприклад, ця шпала - в неї пропитки зовсім немає. Вона зверху тільки помазана креозотом. Ця шпала довго не прослужить. І в основному ми отримуємо такі шпали, які промазані креозотом, але не пропитані.

Втім, інших шпал у робочих немає, тож вони поспішають встановити ті, що є, аби встигнути до четвертої ранку - поки не відновився рух потягів.

Маркіян Перетятко, Вадим Ревун, К1