Як облаштовують кабінети сучасні письменники

Свою першу риму Тарас Шевченко склав у бур'янах, потім віршувати довелося на солдатських нарах. Обирати місце для творчості в той час не доводилося.

Сучасні ж письменники облаштовують робочі кабінети так, аби муза не обійшла стороною. Тут можна зустріти сувеніри, антикварні меблі чи колекції живопису. Як виглядають "творчі метри" українських літераторів - бачила Тетяна Штан.

Це так званий будинок письменників - його повністю спорудили за кошти радянського літфонду. Коли творча інтелігенція отримувала квартири. Окрім житлової площі передбачалися ще додаткові 15 квадратних метрів для робочого кабінету.

Свої творчі метри поет-сатирик Петро Осадчук отримав на початку 80-х. Відтоді у цих чотирьох стінах написав близько двадцяти книжок. Віршовані рядки пише виключно ручкою і лише потім передруковує на машинці.

Петро Осадчук, поет-сатирик:

- Я не пишу на комп'ютері. Тут ти якось зливаєшся - стіл, папір, ручка. Це щось як одне ціле, от і собі беру і пишу.

Напроти робочого столу - родинні світлини: діти та онуки. На полицях тисячі книжок та сувеніри: дерев'яні - це з Івано-франківщини, там народився поет, мушлі та кораблі нагадують про студентське життя в Одесі, а полиця з нагородами - це вже плоди слави. Сьогодні Петро Осадчук дедалі частіше пише про свої молоді роки - у сувенірних речах-споминах знаходить музу для творчості.

Петро Осадчук, поет-сатирик:

- Та ніколи Осадчук не був падлюкою.

Робочий кабінет Андрія Куркова радше нагадує антикварний музей чи виставку живопису. Квартиру у центрі Києва письменник-сценарист придбав спеціально під творчу майстерню. Історією купівлі він згодом розпочне книжку "Добрий янгол смерті".

Андрій Курков, письменник:

- Ранней весной 1993 года продав 2-комнатную на окраине, я покупал себе однокомнатную в самом центре возле Софиевского собора. Старички, продававшие ее, отъезжали в Израиль.

З цієї квартири починається роман, і в цій квартирі живе головний герой Микола Сотніков, який потім має бігти з Казахстану в Київ.

Облаштовувати картинами майстерню Андрій Курков почав через фобію. Він з дитинства мріяв малювати, проте так і не навчився. Левову частку живопису подарували друзі.

У антикварній шафі - колекція чайних ложечок. У кожної з них власна історія, ось ця, наприклад, - подарунок англійської аристократки. Патефони та грамофони - це одна слабкість письменника, частина прози написана саме під їхнє звучання. Бюсти радянських вождів письменник почав збирати нещодавно.

Весь робочий кабінет письменниця Ксеня Харченко вміщає у свій рюкзак. За сонячної погоди вона облаштовує творчу майстерню в парку, в негоду пише у Кнайпі. П'ятдесят сантиметрів у довжину, вага один кілограм - цей ноутбук - все, що потрібне Ксенії для натхнення. Зазвичай муза приходить у подорожі.

Ксеня Харченко, письменниця:

- Ти в чужому місці, ти в чужій країні, ти не ризикуєш бути заскоченим кимось зі знайомих в якомусь парку, в публічному місці ти собі сидиш і насолоджуєшся якоюсь такою відчуженістю.

Враження від чужої буденності дають поштовх до творчості. Молода пара, яку письменниця зустріла в австрійському потязі - це вже частина майбутнього роману.

Ксеня Харченко, письменниця:

- Потім дівчина починає робити йому манікюр, витягнувши якісь свої причандалля для манікюру. Для того щоб розм'якшити шкірку, щоб зручно було зрізати, вона починає йому облизувати пальці і робить йому манікюр.

Тетяна Штан, Євген Сакун, Володимир Ревун, К1.