Як врятувати українську книжку від кризи

Як врятувати українську книжку від кризи. З таким рецептом до України прибув доктор Гельмут Дене. Він майже чверть століття керував одним з найбільших німецьких видавництв. Два дні доктор Дене розповідав нашим видавцям, як краще керувати книжковим бізнесом в умовах скрути. Чи спрацюють німецькі поради в українських реаліях - дізнавалася Тетяна Штан.

Доктор Гельмут Дене - легенда німецької видавничої індустрії. Минулого року він вийшов на пенсію і тепер підказує колегам з інших країн, як краще вести книжковий бізнес в умовах кризи. Лекцію в Україні починає з обнадійливих фраз.

Гельмут Дене, видавничий консультант:

- Економічний спад призводить до того, що конкуренти зникають з ринку.

Про те, що криза хоч трохи посуне основного ринкового суперника українських видавництв - сподіватися дарма.

На столичному книжковому ринку - якщо не враховувати навчальної літератури - вітчизняні видавництва представлені лише на шести ятках. Їх головні конкуренти - російські книжки - в період кризи на українському ринку почуваються набагато впевненіше.

Зарубіжні автори - ось найперше, від чого потрібно відмовитися у період кризи - радить доктор Дене

Гельмут Дене, видавничий консультант:

- Потрібно уникати надто дорогих перекладів та ліцензій, отриманих з-за кордону. Без сумніву, є гарні українські автори, які чудово можуть писати оповідання, новели та повісті. І якраз те, що можуть розповісти українці, дуже цікавить багатьох людей на заході.

Світова класика врятує від кризи - впевнені українські видавці.

Ілля Стронґовський, письменник:

- У нас майже не розвинутий ринок прав на перекладну літературу, і зараз хто вхопить більший шмат, хто ліпше орієнтується у світовій літературі, той може видати ліпших авторів і на них заробити, бо куди пальцем не ткни - то у нас і права не куплені на цих авторів.

Катерина Міхаліцина, директор видавництва:

- Іноді з українськими авторами важче домовитися і важче втримати їх в руслі угоди, ніж це робиться із закордонним видавництвом.

Молодих авторів-початківців варто видавати накладом не менше 10 тисяч - підказує німецький досвід. На українських книжках - зовсім інші цифри.

Гельмут Дене, видавничий консультант:

- Видавництво починає заробляти від певного обсягу, тираж - це все для видавця.

Катерина Міхаліцина, директор видавництва:

- От, наприклад, Толкієн - 5-тисячний тираж, він нормально розходиться, він себе окуповує, те, що ми маємо з українських авторів, ну це тисячі півтори себе окуповує.

Ілля Стронґовський, письменник:

- Скільки у нас імен за роки незалежності продалися тиражем більше 100 тисяч? Я знаю 2 - це Матіос і Забужко, все.

У Німеччині книжки розповсюджують в основному гуртові торговці - про продаж безпосередньо через видавництва Гельмут Дене згадує як про нічне жахіття, для українців - це буденність.

Гельмут Дене, видавничий консультант:

-  Ви маєте собі уявити - надрукувати рахунок, надіслати його, чекати на гроші, коли вони прийдуть, контролювати боржників, це божевілля, на мій погляд.

Ілля Стронґовський, письменник:

- У нас книгарні не хочуть брати українських книжок, тому що це не рентабельно, тому що Марініна і Донцова продаються по дрібних українських, кому вони потрібні.

Наостанок німецький видавець демонструє бланк - ось стільки підписів потрібно зібрати, аби затвердити нову книжку.

Катерина Міхаліцина, директор видавництва:

- У нас про таку систему можна тільки мріяти, у нас дійсно те, що каже пан Дене - люди, які мають у нас видавництво, вони повинні розбиратися і в дизайні, і більш-менш у коректурі, редакторстві.

Українські видавці старанно занотовують поради - можливо, знадобляться для кризи у майбутньому.

Тетяна Штан, Олександр Пономарьов, К1.