Оце так професія! Диригент

К1 продовжує серіал "Оце так професія!". Цього тижня ми розповімо про людину, музиканта, який на робочому місці, зазвичай, мовчки стоїть... спиною до слухачів. Це диригент.

Диригентська паличка - не обов’язковий атрибут для спілкування з оркестром. Насправді музиканти можуть грати і взагалі без керівника - історії відомі такі випадки. Для чого потрібні диригенти, і які в них секрети - знає Тетяна Козирєва.

"Музикант, який грає ансамблем" - так Мілош Єліч трактує своє нове амплуа диригента-початківця. Клавішник гурту "Океан Ельзи" не має спеціальної диригенської освіти - навички здобував під час студійного запису, а згодом і числених презентацій нової платівки гурту з симфонічним оркестром.

Мілош Єліч, клавішник гурту "Океан Ельзи":

- Моему дирижерскому опыту помог скрипач Сергей Окимчук, он мне сказал: "Знаешь, ты сильно рано поднимаешь руки" - "Я поднимаю, чтобы все подготовились" - "Да, но ты когда поднимаешь руки, то музыканты готовы в любую секунду выстрелить, если делаешь так, то они все - уже играют, а если долго ждут, то начинают нервничать - что же происходит? Когда вступать?"

У диригента-початківця не було навіть палички. З його слів, важливо чітко розуміти, якого звучання ти хочеш досягнути і щонайточніше передати це очима, руками, тілом. До речі, диригував музикант власні аранжировки.

Мілош Єліч, клавішник гурту "Океан Ельзи":

- Я помню, когда мне было 7 лет, родители купили мене музыку - кассета Моцарта "Маленькая ночная серенада". И я поднимался на тумбочку и махал руками, как будто дирижирую. Тогда еще не понимал, что делает дирижер. Это не так просто, как кажется - это надо понимать все. Это надо понимать, как играет каждый инструмент, природу каждого инструмента - как он вступает, сколько нужно гобою, чтобы он набрал воздух, и до того момента, когда он делает первый звук.

Номінант на "Греммі" - диригент Національного симфонічного оркестру - вперше виступив на сцені Національної філармонії чверть століття тому. Саме тут, за іронією долі, він проводить репетиції шість днів на тиждень.

Диригентами не народжуються, ними стають після кільканадцяти років студіювання мистецтва виконання. Раніше він вправлявся на баяні, нині трактує, як має звучати весь оркестр - легким помахом руки він вказує кожному інструменту коли, як і що грати.

Володимир Сіренко, диригент Національного симфонічного оркестру України:

- Кожен музикант - от ви походіть послухайте - він чує по-різному, і лише диригент тут на подіумі має реальну картинку загального звучання. Крім того, є специфічні речі, суто диригентські, які ніхто не може крім нього зробити - вибудувати баланс.

Майже щотижня Володимир Сіренко ставить у філармонії новий твір. Відтак і репетицій по чотири години на день не вистачає.

Володимир Сіренко, диригент Національного симфонічного оркестру України:

- Потім ще потрібен час, як у школі кажуть, для самопідготовки чи продовженого дня, а от тут уже він по-різному - хто бере інструменти і ноти додому, а хто тут залишається. Оркестр може пробачити твою непідготовленість на першій репетиції, але на другій - то скандал.

У оперних диригентів своя кухня - часом доводиться двадцять, а то й усі тридцять років диригувати один твір. Такий робочий ритм, а точніше, його відсутність, запевняє Сіренко, може навіть вбити... любов до музики.

Тетяна Козирєва, Валентин Бєліч, К1.