Світ за очі. Буцький каньйон

На К1 - серіал "Світ за очі". Цього разу - про Черкащину. Ця область переважно рівнинна, проте посеред одного з її сіл починається гранітний каньйон. В деяких місцях скелі сягають 20 метрів. Одне з найкрасивіших місць в Україні - каже Дарина Горова.

Це справжній рай для туриста. У Буцькому каньйоні можна плавати на човні і рибалити. З його схилів стрибати в воду і займатися скелелазінням. А на берегах ставити намети і засмагати. І буквально всюди - милуватися дивовижними краєвидами.

Краєвиди тут - одні з найкрасивіших в країні, і достойна конкуренція закордонним, але, дивним чином, маловідомі. А от автобуси з номерами інших країн у Буках - не рідкість. Найяскравіше враження від каньйону залишає прогулянка на човні. Його можна орендувати у місцевих. Вони і історії розкажуть.

Він знає на цих скелях кожен виступ. Буцькі хлопчаки прогулюють тут школу, а старші ловлять рибу.

У 20-х на річці Гірський Тікич побудували одну з перших в Україні гідроелектростанцій. Струмом забезпечили кілька районів. Але через п'ятдесят років станцію закрили - економічно невигідна.

Мешканець с. Буки:

- Турбіна велика була, потім зал великий, туди можна було тільки з дозволу інженерів проходити. Там була ідеальна чистота, порядок. Так як на великому підприємстві було.

Сьогодні згадки про станцію - у місцевому музеї. Там зібрані нагороди її працівників та фото з будівництва.

Катерина Кондратюк, завідувач краєзнавчим музеєм с. Буки:

- Всі роботи робилися майже вручну. Звичайно, що командували інженери з харківського об'єднання "Промінь".

Вода вирізала у гранітних скелях чудернацькі фігури - наприклад, людські голови. А два виступи навіть мають свої назви - Родіонова і Лисакова. На них смертю хоробрих у давнину загинули оборонці села.

Катерина Кондратюк, завідувач краєзнавчим музеєм с. Буки:

- І він відбивався до останнього. Навіть косою відбивався. Вороги взагалі були в захопленні від його мужності і сміливості. Але потім, коли він залишився один, вони все-таки його вбили, вирвали його серце і кинули в річку.

Зараз Гірський Тікич дуже спокійний. А в часи Великої вітчизняної його навіть форсували. За той бій солдати отримали звання Героїв Радянського Союзу.

Катерина Кондратюк, завідувач краєзнавчим музеєм с. Буки:

- Коли розливається Тікич, то тут все теж залите водою. Деякі роки були такі, як 1980 рік, що підмивало навіть береги мосту.

Туристам у Буках раді. Але сердечно просять не смітити. Прибирають добровільно всім селом, але рештки цивілізації все одно неприємно кидаються в очі.

Оксана Власюк, селищний голова:

- Прибрали всю територію. Було чисто. Було любо глянути, але після того всього, ви самі можете глянути, що відбувається.

З Черкащини Дарина Горова, Олексій Шматов, К1.

Такими наша журналістка Дарина Горова побачила Буки на Черкащині. Скільки ще унікальних місць приховує Україна!

Безліч. Утім, було б чудово, якби ці місця відрізнялися за назвою. Адже таке саме селище Буки є і у Київській області, неподалік від Білої Церкви. І якщо не знаєш, що конкретно шукаєш - можна переплутати, як це було зі мною.

І в яке саме село ти потрапив?

В черкаські Буки. І не пошкодував. Такі селища - чудові пункти для маршруту вихідного дня. Адже сьогодні п'ятниця!