Карпатські мандри. Гірська вузькоколійка

К1 продовжує серіал "Карпатські мандри". Наша журналістка Тетяна Козирєва вже тиждень блукає Карпатами, куштуючи місцеві страви - бринзу і банош, сплавляючись Дністром. Її розповіді про цей куточок Західної України чекає на вас на нашому сайті. Утім, час повертатися. Сьогодні ми завершуємо серіал, і наостанок розповімо про ще один оригінальний спосіб відпочинку у Карпатах.

У будні карпатська вузькоколійка зі сторічною історією обслуговує заготівлю лісу, у вихідні - мальовничий туристичний маршрут.

Починається він із заряду енергії на всю екскурсію. Мандрівники кільканадцять разів потирають руки і направляють їх туди, де сходяться дві ріки.

Любомир Яцків, екскурсовод карпатського трамваю:

- Ви зараз відчуєте ту енергію, яка приплине до вас. Вона буде з нами цілу поїздку.

Перша зупинка перед мостом - далі трамвай не їде. Усім, хто попри байку провідника про аварійний стан споруди, все ж наважився на цей відчайдушний учинок, присвоєно звання екстремала першого класу. Далі на маршруті - жива вода з глибини півтори сотні метрів.

Любомир Яцків, екскурсовод карпатського трамваю:

- Хто хоче стати бойківською сім'єю, напийтеся нашої води Горянки, і ви станете натуральним бойком, і будете мати 5 дітей. Якщо навіть ви не можете, то ми вам допоможемо - бойків є багато.

На цій галявині карпатський трамвай зупиняється лише кілька разів на рік. На початку липня тут проходить фестиваль екстремальних видів спорту - "Мізунська звигода".

Ці двійко сміливців щойно спустилися з гір - там лютує негода.

Вже за п'ятнадцять хвилин як трамвайчик рушає, до нього чіпляються "зайці". Утім, вже за кілька хвилин нелегальні пасажири не наважуються їхати далі. Погода псується на очах - кабріолет заливає дощем. Минаємо Мізунський водоспад, вище - наслідки минулорічної повені. Тоді вода знесла чотири мости і загалом зруйнувала чотири кілометри вузькоколійки. На позначці - сімсот метрів над рівнем моря, трамвайчик змінює напрям - це ускладнює роботу машиністу.

Степан Тисяк, машиніст карпатського трамваю:

- Та незручно, але нема обхідної, то розвертатись ніде - трикутник має бути. У мене є там помічник - він дивиться і дає мені сигнал, така їзда. Це коник Орлик, він зараз не відійде, доки ми йому не дамо печиво. От зараз буде нам головою махати. Це чудо, його припинають далеко, а він зривається і стає на колії - нікого не пускає поки не даси печиво.

Шлях назад тією ж колією - залишається милуватися краєвидами і слухати одвічні байки про гуцулів і бойків.

Любомир Яцків, екскурсовод карпатського трамваю:

- От гуцули ходять з мобільними телефонами, знаєте якими? Носять за собою триметрову трембіту, а ми маємо малесеньку сопілочку, але якби гуцул почув, що я таке розказую - він би мене повісив на сухій смереці, аби я три рази вішався, аби мені боліло, але ми любимо один про одного розказувати смішні історії, аби ви сміялися.

З Івано-Франківської області Тетяна Козирєва, Вадим Ревун, К1.