Реве та стогне. Дніпро на Черкащині

Дніпрові кручі - у небезпеці. Будівельна лихоманка від столиці докотилася до Черкащини. Про це - чергова історія нашого серіалу "Реве та стогне". Ми вже розповіли про радіаційну загрозу та про небезпечну забудову Київського водосховища.

Цього разу йтиметься про знищення історичної спадщини. Як розрівнюють бульдозером шляхи Тараса Шевченка та розбудовують котеджні містечка просто на піщаних дамбах - дивіться далі у сюжеті Тетяни Штан.

За права річки Ніна Хорошко бореться на березі. Задні сидіння її маленького автомобіля доверху завалені паперами. Тут уся недосконалість водного законодавства України - ось заборони від Генеральної прокуратури… А ось результат.

Стометрову екологічну зону тут намили на нерестилищах та гніздах птахів. Такі ділянки вздовж Дніпра тягнуться від Черкас на десятки кілометрів.

Ніна Хорошко, еколог:

- Цієї весни до сліз можна було спостерігати картину у березні-квітні місяці, коли я приїхала на це місце, і птахи кружляли-кружляли з криками своїми пташиними, вони звикли гніздитися саме на цих місцях.

Ще два дні тому Микола Клименко бачив на цьому березі ліс. За одну ніч його перетворили на пустелю.

Микола Клименко, начальник Державної екологічної інспекції Черкаської області:

- Це вже хтось готує ділянку, я думаю, ми узнаємо, хто, на селищній раді скоро приймуть рішення комусь цю ділянку виділити.

Начальник Державної екологічної служби лише встигає фіксувати порушення - зупинити забудови та притягнути до відповідальності винних навіть йому не під силу.

Це нерестилище екологи вже рік оберігають від бетону та намиву. За час незалежності кількість риби тут скоротилася в десятки разів. Та власники не здаються - 4 тисячі гривень на місяць за оренду потрібно відробляти.

Цю територію два роки тому віддали в оренду для поглиблення річки - тепер тут намили ціле котеджне містечко.

Микола Клименко, начальник Державної екологічної інспекції Черкаської області:

- У 2007 році мною було прийнято рішення про заборону будівельних робіт.

Та нові фундаменти з'являються на дамбі з нечуваною швидкістю. Будівельні роботи не передбачені в жодному договорі про оренду - ось цю територію, наприклад, взяли під сінокіс, на цьому місці мали рости сади, а тут повинен працювати оздоровчий комплекс.

На цьому березі Тарас Шевченко писав про лани широкополі, і Дніпро, і кручі, 2 роки тому цю територію віддали у приватні руки, навіть прохання президента віддати ці землі до заповідника не повернули землі у державну власність.

А ось документ, що відмовив у проханні президента. Підстава - у зв'язку з відсутністю згоди сільської громади. У той час як селяни борються за останню стежину до Дніпра.

Марія Тукаленко, голова ініціативної групи села Прохорівка:

- Вони живуть там буквально 50 метрів до берега, але вони не можуть підійти туди.

Обороняти останній річковий рубіж у Прохорівці взявся і онук поета Володимира Сосюри - Світозар. Адже тут нищать історію.

Світозар Сосюра, член ініціативної групи:

- Ось на цій дорозі був заарештований Тарас Шевченко, він вже на цій території і не був, і тільки його привезли поховали у Каневі.

На місці останнього бою з забудовниками мешканці Прохорівки встановили обеліск - наразі роботи зупинили, та чи надовго - ніхто не знає.

З Черкащини Тетяна Штан, Василь Мєновщиков, К1.

Смертельно небезпечна вода. Вдень і вночі тисячі кубічних літрів підприємства спускають у Дніпро. Почорнілі береги річки, підвищена онкозахворюваність мешканців міст та отруйні стоки сміттєзвалищ - що робить держава, аби зупинити це - дивіться завтра у наступній серії "Реве та стогне".