Минуло 155 років від дня народження Марії Заньковецької

Вона народилась у День рівноапостольної Марії Магдалени, святої та грішниці. Але її найбільший гріх - любов до театру. Сьогодні минає 155 років від дня народження Марії Заньковецької.

Вона стояла у витоків українського театру і зіграла майже всі жіночі ролі вітчизняної драматургії. Російськомовна в побуті, на гастролях Заньковецька принципово говорила українською. Почувши, як актриса співає народну пісню "Ой горе тій чайці", Антон Чехов записав у нотатнику: "Назвати так п'єсу". І справді назвав - "Чайка". А от себе актриса назвала Заньковецькою, бо виросла в селі Заньки - поблизу Ніжина. Де народився талант - бачила Дарина Горова.

Коли акторку Марію запитали, яке прізвище написати в афіші - дівоче Адасовська, чи по чоловікові - Хлистова, сказала - пишіть Заньковецька. Так народилося одне з найвідоміших театральних імен.

Вчителька української мови Ольга Новак біографію своєї відомої землячки знає досконало.

Ольга Новак, вчителька української мови у школі ім. М. Заньковецької:

- Маєток знаходився ось на цьому місці, а через алею знаходився отой будинок. Він зараз у нас зберігся до цього часу. Там була їдальня. Прямо від цього чорного входу вела липова алея прямо до ставу.

Довкола цього ставу батько Заньковецької насадив терен.

Ольга Новак, вчителька української мови у школі ім. М. Заньковецької:

- Старожили згадують, що це був улюблений куточок Марії Костянтинівни. Тут між осиками висів гамак. "Колиска" вони називали. І от вона в цій колисці любила дуже гойдатися і дивитися на воду.

Марій у сьогоднішніх Заньках чимало. Прізвище цієї - Занько. Як і відома акторка, вона теж любить співати.

Марія Занько, учасниця місцевого хору:

- Вона співала дуже красиво. Вона любила ліс заньківський. Вона наряжалася, і за нею дітки бігли, і вона йшла в ліс на поляну.

А завдяки цій Марії у селі з'явився меморіальний музей акторки. Збирала експонати, слухала історії від старожилів. Її дідусь у родині Адасовських працював кравцем. Усі свої сценічні костюми Заньковецька шила в нього.

Марія Кириченко, перший директор меморіального музею ім. М. Заньковецької:

- Батьки Адасовські - дуже добрі люди. І коли приїжджали в село, і коли Марія приїжджала, то за каретою усі діти бігли наші заньківські. І вони їм гостинці роздавали.

У меморіальному музеї - особисті речі Заньковецької та оригінали фотографій. Є світлина Петра Чайковського. Вони познайомилися в Одесі на гастролях. Заньковецька виступала там із трупою і потрапила на "Пікову даму".

Ольга Новак, вчителька української мови у школі ім. М. Заньковецької:

- Вражена цією виставою, Марія Костянтинівна послала йому букет квітів за лаштунки з написом: "Смертні - безсмертному". Петро Ілліч віддячив скоро. Він пішов на "Безталанну" і настільки був вражений грою Марії Костянтиніни, що послав їй букет квітів з написом "Безсмертній - від смертного".

І справді безсмертна. Навіть зараз її приклад надихає дітей.

Тетяна Тітко, учениця школи ім. М. Заньковецької:

- Ми з моїми подругами теж так гуляли. Там моя однокласниця так само грала замість неї. Замість Марії Заньковецької.

З Чернігівщини, Дарина Горова, Володимир Дєдов, К1.