Сьогодні день Солідарності журналістів

Сьогодні відзначають Міжнародний день солідарності журналістів у пам'ять про Юліуса Фучика. Під час Другої світової війни переконаного антифашиста заарештувало гестапо. Цього дня 43-го року чеського журналіста стратили.

У празькій в'язниці Фучик написав книгу "Репортаж із зашморгом на шиї". Одразу по закінченні війни її переклали на сімдесят мов світу, а автора посмертно нагородили премією Миру. Про те, чим живуть сьогодні газети - у сюжеті Тетяни Козирєвої. Вона повернулася з Польщі.

Тетяна Козирєва, журналіст:

- Перший номер Газети Виборчої вийшов двадцять років тому. Видавали її підпільно. Тоді Газета мала всього вісім сторінок. З опозиційного видання - виросла медіа-імперія вартістю майже п'ятсот мільйонів євро. У Виборчій щодня з'являються спеціалізовані рубрики, крім того, у більшості воєводств - до загально національного видання додається ще й регіональне. Таким чином читач отримує одразу дві газети.

Це підшивка за 92 рік. На третьому році життя Виборча була чорно-білою і майже без фотографій. Спорт укінці - така структура збереглася і досі.

Йозеф Сташов, головний редактор краківської редакції "Газети виборчої":

- Це сучасна Газета Виборча - за двадцять років вона разюче змінилася - багато кольору, як ви бачите, тексти стали коротшими, але практично до кожної статті є коментар, бо ж ми намагаємося формувати громадську думку. Обсяг газети також зменшився, оскільки останнім часом подорожчав папір.

Краківське регіональне видання - розділене за тематикою. До прикладу, у цьому підрозділі - пусто, адже сторінка культури сьогодні не виходить. А спортивні журналісти з'їжджаються підвечір - їхня шпальта замикає номер.

Йозеф Сташов, головний редактор краківської редакції "Газети виборчої":

- Ось це дуже важлива посада - тут сидить черговИй редактор дня, який отримує дзвінки від читачів і відбирає найважливіші теми. Це наш дуже професійний журналіст-слідчий - Ярослав Сидорович.

Ярослав Сидорович, журналіст "Газети виборчої":

- Це місце дуже важливе і дуже нервове. Це дозволяє нам знати чим живе місто поза інформацією від офіційних джерел - міської влади, поліції чи прокуратури. Треба, як кажуть у Польщі, мати широко розплющені очі і відкриті вуха. Якщо часом хтось каже півречення, то треба зважити, можливо, воно істотне. Варто бути настирливим - якщо хтось викидає нас за двері, - то ми входимо у вікно.

Журналістів регіональної редакції - "Газети по-львівськи", на відміну від польських колег із "Виборчої", на Пуліцера не номінували, утім гучні журналістські розслідування на цих шпальтах все ж з'являються.

Антін Борковський, головний редактор "Газети по-львівськи":

- Це було потоплення хлопчика на озері під Львовом, коли скутери із блатних чи заможних втопили по суті хлопчика - після того наші доблесні правоохоронці почали спускати справу на гальма - я думаю, що це одна із тих справ, яку ми будемо доводити до кінця - не даючи правоохоронцям зпригнути з теми.

Листи львівська редакція майже не отримує, а от дзвінки і візити постійних читачів - звична справа.

Антін Борковський, головний редактор "Газети по-львівськи":

- Дзвонять до редакції - іноді ми з ними зустрічаємось - тоді доводиться знаходити час і життєві резерви для того, аби поспілкуватися зі старшими пані. Це почесний, але необхідний обов’язок, бо коли приходять люди - з ними треба говорити.

За журналістами не закріплена спеціалізація - універсали пишуть на будь-яку тему, оскільки формат тижневика не потребує заглиблення у деталі, як у щоденному виданні.

Тетяна Козирєва, Віталій Кубліков, Вадим Ревун, Тарас Ткач, К1.