Стокгольм. Шопінг у столиці скандинавського стилю

Кажуть, що Стокгольм виглядає точно так, як його малює наша уява, коли ми читаємо книжки знаменитої шведської письменниці Астрід Ліндгрен. Тут все акуратне, красиве, респектабельне і трішки казкове. До того ж, Стокгольм вважається столицею дуже модного зараз скандинавського стилю, тому саме час вирушити за покупками в це чарівне північне місто.

Магазин "Swedish Hasbeens"

Дерев'яне взуття вперше з'явилося ще в Стародавньому Римі. У середньовічних країнах Західної Європи дерев'яні черевики також були в пошані. Називалися вони по-різному - сабо, клогі, кломпи, траско, але, загалом, всі ці назви мали одне значення - туфлі, повністю зроблені з дерева, іноді зі шкіряним верхом. Відродження сабо в XX сторіччі відбулось в 1969 році завдяки голландському дизайнеру Яну Янсену. А в 70-х роках сабо-клогі увійшли в моду завдяки солісткам шведської групи АВВА та руху хіпі. Трохи пізніше вони стали дуже популярні і в нашій країні, тільки от в епоху тотального дефіциту придбати їх могли лише дуже продвинуті модниці.

Музей "Skansen"

Історія шведських дерев'яних коників бере свій початок в XVII сторіччі в провінції Даларн, яка тоді називалася Далекарлія. Більша частина населення провінції працювала в лісі, а у вільний час багато хто з них розважався тим, що виготовляв із залишків деревини коників. Як правило, займалися цим сімейні пари - чоловіки вирізали фігурки, а дружини їх розфарбовували. У 30-ті роки минулого сторіччя, після Всесвітніх виставок в Парижі та Нью-Йорку, шведські дерев'яні коники прославилися на весь світ. Зараз далекарлійський коник - національний символ Швеції, такий же, як, наприклад, матрьошка в Росії, і один з найпопулярніших сувенірів.

Магазин "Pause"

Існує такий вислів - "труна з музикою". Він означає якусь непотрібну, нефункціональну річ. Ну, справді, нащо небіжчикові музика? Але, схоже, шведський підприємець Фредерік Хельмквіст не поділяє цю точку зору. Перший екземпляр музичної труни він виготовив особисто для себе. Потім подумав і вирішив, що не варто позбавляти світ таких "потрібних" речей і почав виробляти їх для продажу. І, що найдивніше, навіть на такий незвичайний і досить дорогий товар, знайшлися свої покупці.

Магазин "Gamla Stans Polkagriskokeri"

Ще один національний шведський символ - це м'ятні льодяники полькагріс. Своєю появою вони зобов'язані жінці на ім'я Амалія Еріксон. Після смерті чоловіка, вона залишилася без засобів до існування. Все, що у неї було, - це рецепт виробництва м'ятних цукерок. Однак, саме з нього Амалія змогла отримати максимальну вигоду. Вона відкрила кондитерську крамничку з виробництва солодощів, які дуже сподобалися шведам. З часом, ці смугасті цукерки отримали назву полькагріс, що в перекладі означає "свиня, яка танцює польку". Танець полька був дуже популярний у той час, а словом "гріс" (свиня) у Швеції тоді чомусь називалися будь-які цукерки.

Ринок на площі Hotorgshallen

Жив собі в Швеції в XVI сторіччі король Густав I Ваза. Під час однієї зі своїх військових кампаній виявилося, що інтенданти щось-там наплутали і взяли з собою недостатню кількістю солі для засолювання риби. Але ж їсти солдатам щось потрібно і оселедець все одно засолювали. Від нестачі солі риба почала бродити і дуже специфічно пахнути. Так як вибір у солдатів був не великий - їсти прокислого оселедця чи не їсти, - вони обрали перший варіант. І тут з'ясувалося, що оселедець не зіпсувалася, а навпаки, отримав оригінальний кислуватий присмак. Зважаючи на те, що у Швеції навіть у мирний час сіль була досить дорогим продуктом, новий рецепт приготування оселедця став неймовірно популярним. Антон вирішив спробувати, що ж являє собою знаменитий шведський квашений оселедець - сюрстрьомінг.

Магазин "Happy socks"

Колись давно тільки дуже заможні люди могли дозволити собі купувати шкарпетки. Наприклад, в Х сторіччі шкарпетки було не соромно подарувати навіть царській особі. Однак, в 1589 чоловік на ім'я Вільям Лі винайшов машину для в'язання шкарпеток, що дозволило зробити їх більш доступними для масового споживача. Під час всіх своїх подорожей наші ведучі придбали чимало різноманітних шкарпеток, але, ті, які Антон купив у Стокгольмі, мабуть, найпозитивніші.

Острів Готланд, місто Вісбю

Місто Вісбю на острові Готланд ще називають містом троянд і руїн. Колись він був торговим містом вікінгів, а пізніше - одним з важливих торгівельних центрів Ганзи. Не дивно, що заможне місто неодноразово зазнавало нападів. У XIV сторіччі Вісбю був розграбований піратами, а в XVI сторіччі німецькі купці, які ворогували з купцями з Вісбю, спалили майже всі церкви в місті. Володіти цим містом прагнули і датчани, і росіяни. Вони навіть, на якийсь час, завойовували його, проте, воно все одно поверталося до Швеції. Ось уже протягом тридцяти років тут проводиться фестиваль "Середньовічний тиждень". Сюди з'їжджаються любителі середньовіччя з усієї Європи. Учасники одягають вбрання тих часів, влаштовують карнавальні демонстрації та лицарські турніри. Куди ж іще міг вирушити Антон за зброєю вікінгів?

Коли потрапляєш до Стокгольму, здається, що шведи продумали практично все, щоб створити комфортні умови для життя, роботи та відпочинку. Втім, не забули вони і про мандрівників - у них тут є всі можливості, щоб відмінно провести час і зробити вдалі покупки.

Що ще цікавого в Стокгольмі - дивіться у випуску "Орел і Решка. Шопінг" на нашому сайті