"Золоті руки". Кравці та закрійники

Ми продовжуємо серіал "Золоті руки". Якщо ви пропустили вчорашню серію - про сантехніка, який заробив статок - дивіться її на нашому сайті. Але країні бракує ще й закрійників!

Індпошив завжди був у ціні, вечірня сукня чи хороший костюм на замовлення коштує чимало. А завдання закрійника - не лише міряти й різати. Він повністю відповідає за створення одягу - від ідеї до її втілення. Тонкощі мистецтва закрійника вивчала Дарина Горова.

Дарина Горова, журналіст:

- Ще підлітком Микола Гордієнко пошив собі кілька сорочок з олімпійських прапорів. Хотів носити красивий одяг. А тепер у нього уже свій салон моди, де вдягаються силовики та політики.

Микола Гордієнко. Профтехучилище закінчив у 1983 році. Працював в ательє та Театрі естради. Заснував салон моди "Майстер 7". Машина - "Опель-Астра", будинок у передмісті, забезпечує сім'ю, троє дітей.

Закрійник спроектував форму для українських міліціонерів та силовиків. Тут він власноруч знімає мірки з особливо важливих клієнтів - майорів та генералів. Щоб костюм сидів, як влитий на будь-якій фігурі - от мета кожного закрійника. Секрет цей шукають роками і таємницю нікому не розповідають.

Емблеми на погонах вишиває машинка. На кашкетах - ручна робота з додаванням золота. Одяг української міліції кілька разів визнавали найкрасивішиму в Європі. Шиють в цьому ательє і спортивну форму для школярів, і звичайний одяг.

Микола Гордієнко, директор салону моди:

- Люди начали очень востребовано относится к нашей професии, да. Особенно, когда начались все эти фешн-вики. То есть люди поняли, что дизайнерская одежда - это хорошо, что ты индивидуален.

От тільки справжніх професіоналів - таки малувато. Молоді бракує найважливішого - посидючості. Хочуть золоті гори - і одразу.

Микола Гордієнко, директор салону моди:

- Люди не думают о том, что, чтобы достичь чего-то, надо делать рутинную роботу. От пяти до десяти лет проработать портным, для того, чтобы все узлы, все эти детали... потом стать закройщиком, а потом стать модельєром.

Микола Гордієнко закінчив ось це училище. Тут і зараз щороку випускають в середньому п'ятдесят закрійників. Багато з них відкривають свої ательє. Але кількість абітурієнтів таки зменшилася.

Ірина Мошнягул, заступник директора ВПУ сервісу та дизайну:

- Набагато було більше. В нас завжди в групи закрійника йшли… навіть був відбірковий такий щабель, що ми обирали кращих - була свого роду така конкуренція. Ну а зараз, в зв'язку з тим, що і випускників у школах поменшало.

Але маскульт та секонд-хенд набридає. Тому в училищі прогнозують - фах закрійника буде в пошані. Набір студентів триває до першого вересня.

Дарина Горова, Володимир Самченко, К1

Сім разів відміряй, один раз відріж, - гасло і героїв нашого завтрашнього сюжету. Без золотих рук токарів - у небо не піднімуться літаки, пароплави не вийдуть зі своїх гаваней, а потяги - із вокзалів. З точністю до сотих міліметра токарі створюють необхідні диво-деталі. Праця гарного токаря, як і закрійника - добре оплачується. Дивіться завтра в "Одному дні".