Стрілянина під Києвом. Сотні вбитих та поранених. Столицю сьогодні боронили від фашистів. Як у сорок першому. У справжній військовій формі з тодішньою зброєю. Автори задуму - клуб воєнно-історичної реконструкції. Вони не вперше відтворюють події часів Другої світової. Але цього разу - нагода особлива. 80 років виповнилося Київському укріпленому району. З гучного святкування повернулася Алла Щоличева.

Максим Чеблін, журналіст: "Було схоже одразу на справжній кінофільм та справжню війну. Навіть антураж - не підроблений. Одежа і техніка часів Другої Світової.

Так байдуже і так близько один від одного вороги не були ніколи. Але поки що всі вживаються в ролі.

- Останавливать все подразделения ,задерживать и проверять. И направлять их в распоряжение командира обороняющихся частей. Понятно. Так точно..

Командири з ворожих таборів. Розмовляють різними мовами, але радяться про допомогу.

- В мене там по возможности можно поставити там когось з бойцов? Сколько у вас мотоциклов будет. Первое два, а потом два одиночки.

Цими підземними коридорами колись ходили радянські солдати. Зараз у ДОТі теж готуються до оборони. Але у сучасних бойовиків - не вистачило військового обладнання. Довелося пристосовуватися.

- Мы тут соорудили укрепление для пулемета максим из мешков. А вообще, должен был стоять станок.  Кроме того, должны быть коммуникации для подвода воды в пулемет. То есть, прямая обратная вода.

Звідси вони вперше стрілятимуть. Правда, холостими патронами.

Алла Щоличева, журналіст: "Про те, що в цій споруді сидить радянський солдат німці не могли здогадуватися. Адже вогнева точка замаскована. Не бачили смертельної небезпеки, тому для них кулеметна черга  посеред лісу була несподіванкою. А ось для солдата Червоної армії ворог був як на долоні.

Наступають німецькі розвідники на мотоциклах. На них уже чекали. Одразу почалася стрілянина. Вороги швидко подолали відстань та зайняли нову позицію. Підтягнулася важка артилерія. За мить глядачам майже нічого не видно. Ті, хто засів у ДОТі, не здаються. Німці намагаються їх викурити. Зверніть увагу - вогонь справжній.

Пекло триває не довго. Сценарій битви не міняється - знову перемагає радянська армія. Деякі німці розчаровані. Але не поразкою.
Іван Пастушенко, учасник реконструкції воєнно-історичних дій: "Я хотел быть  русским, но так как мой брат пошел в немцы и меня уговорили ,я пошел в немцы. Вот русским не суждено было стать. Но форму собираю".

А ось і поранені. Як обпік руку, Іван не зізнається.

- А…  с рукой… Нет, это брился. Брился не удачно. И пена осталась на руке,  а так в принципе все хорошо.
Солдати знесилені, але задоволені. На честь загиблих - залп.

Алла Щоличева, Максим Чеблін, К1