У Коктебелі завершився триденний джазовий фестиваль, який традиційно збирає найкращих джазових виконавців з усього світу. Дійство відбувається на набережній біля будинку Максиміліана Волошина, який частину свого життя прожив у Коктебелі.

Саме Волошин фактично став символом фестивалю. Дехто навіть вважає його батьком російського джазу. Однак це зовсім не так. Тож, Волошин і джаз - що спільного? Про це розповість Роман Бочкала, який перебуває у Криму.

Вікторія Прокопчук - одна з організаторів фестивалю "Джаз-Коктебель". Зараз вона пропонує усім охочим сходити на могилу поета Максиміліана Волошина.

Група зібралася швидко - ось і наш гід. Багатьом цікаво, чи мав Волошин стосунок до джазу.

- Я думаю джаз это свобода, протест. Может это было родное душе Волошина когда он жил здесь.

Подібне питання, можливо, ніколи б не виникнуло, однак саме Волошина зробили символом Джазового фестивалю. Головна сцена - імені Волошина. Футболки - теж з його обличчям. Творчій еліті Коктебелю це не сподобалось.

Кіра Іванова, екскурсовод дому-музею М. Волошина:

- Страшно слышать, когда говорят, что Волошин это бренд, что он станвоится раскрученным брендом. Это страшно.

Ігор Левичев - екскурсовод будинку Волошина - теж вважає, що ім'я його улюбленого поета просто використовують.

Ігор Левичев , екскурсовод Дому-музею М. Волошина:

- Волошин настолько знаковая фігура, что все хотят включить его в ряды своих основателей. Отсюда появляються сказки о Волошине как о дедушке русского нудизма или Джаза.К реальности это не имеет никакого отношения.

Це майстерня Максиміліана Волошина. Тут він писав свої картини. До речі фарби, якими він користувався, залишилися… Ще тут читали вІрші, співали пісні, а от слухати музику Волошин не любив.

Поет слухав лише класичну музику, а своїх сучасників просто не розумів. Тож джаз йому навряд чи сподобався б,- вважає Ігор. А от атмосфера, яка панує на святі джазу - інша справа.
 
 Ігор Левичев, екскурсовод:

- Импровизация и свобода творчества - то, что здесь сей час и происходит на джазовом фестивале.

 Півтори години гірськими стежкАми не пройшли марно. Ось і могила Волошина. За традицією, всі, хто сюди приходять - кладуть ось такі зелені камінчики. Поціновувачі музики додали ще один ритуал - запуск повітряних зміїв.
 Це листи Максиміліану Олександровичу від джазменів, який він ніколи не знав.

Артем, любитель джазу:

-  Волошина пропиарили очень неплохо.

Роман Бочкала, Володимир Дєдов, К1