22 вересня відзначають міжнародний день без автомобілів. Але далеко не всі готові поступитись комфортом та пересісти на велосипеди чи громадський транспорт. У цей день проходять акції у понад 1000 різних європейських міст. Цього року і Київ долучився.

Ми вирішили провести експеримент. Вранці з околиці одного зі спальних районів столиці одночасно стартували три людини: пішохід, велосипедист і автомобіліст. Завдання - якомога швидше приїхати у центр міста, до умовного фінішу.

Залишити машину на парковці і пересісти на велосипед чи їздити громадським транспортом. Мовляв, подвійна користь - і дороги від автомобілів розвантажаться,  і екологічна ситуація стане кращою.

Київ. Пів на дев'яту ранку. Початок імпровізованих змагань. Автомобіліст проти пішохода та велосипедиста. Переможе той - хто першим дістанеться умовного фінішу в центрі міста. Сідаємо у машину до Олександра. Він про день без автомобілів знає, але громадським транспортом практично не користується. Хоча у заторах і стоїть кожного дня, їздить тільки на власному авто. Якщо у спальному районі ми розігнались, то зараз під'їжджаємо до центру і потрапляємо у півгодинну пробку.  

Олександр Сєлін, автомобіліст:

- Ще я думаю, проблема, яка суттєва. Це, наприклад їде автобус який везе 20 людей і в той же час їде от такий джип, який везе всього на всього одну людину, але місця займає не набагато менше.

В Олександра водійський стаж не великий - лише рік. Але маневрує між машинами вправно. До призначеного місця - дістаємося рівно за годину - другими. Вийшовши з машини, Олександр радіє, бо швидко добрались. Тут же зізнається, що їздив би громадським транспортом, якби ...
 
Олександр Сєлін, автомобіліст:

- В першу чергу це має бути комфорт їзди. Також це має бути робота за розкладом. Щоб можна було вийти з роботи, і якщо там сніг, дож, чи спека, щоб я не чекав бозна скільки на зупинці а сів собі і поїхав. Тоді я думаю багато людей відмовляться від власного автотранспорта .

А от першим приїхав Павло на велосипеді. На ньому спеціальний шолОм і костюм, який захищає від дощу. 15 кілометрів подолав за сорок хвилин. На двох колесах з дитинства. За рік намотує близько восьми тисяч кілометрів. З велосипеда не злазить навіть узимку, хоча має власну машину.

Павло Каменєв, велосипедист:

- Проблемы - это ямы, и еще большая проблема - нет свободного места для езды, я ехал между бровкой и вторым рядом машин. Там ямы, стоки, скользко довольно опасно.

Тетяна їхала громадським транспортом і дісталась останньою. Але за кермо автомобіля за жодних обставин не сяде, та й на велосипеді їздити боїться. Каже - спеціальних доріжок у місті практично немає та й водії поводяться нахабно. Тож єдиний вихід - громадський транспорт. Але й тут багато нарікань.

Тетяна Кушка, пішохід:

- Головні недоліки - він в Києві нерозвинений. Якби він добре працював, нормально була розвинена інфраструктура, не ламались би трамваї. У мене була затримка - трамваї поламались і хвилин п'ять стояли. Якби було більше цього транспорту, частіше він ходив. Вранці ще більш менш ходить він нормально, а вдень важно ким користуватись.

Експеримент показав - попри довжелезні пробки - автомобілем ми дістались швидше ніж маршруткою, трамваєм чи метро, але от велосипедиста нам випередити не вдалось. Хоча йшов проливний дощ. Веніамін Трубачов, Ігор Антонюк, К1