Таксі з шашечками, та без коліс. Розганяється всього до 30-ти кілометрів на годину, але відстані долає у чотири рази швидше, ніж звичайний автомобіль. Розгадка проста - це водне таксі. Славнозвісні венеційські моторні човни - цей транспорт з’явився у багатьох містах, зведених на воді. Донедавна турецька столиця Стамбул обходилася без них. Що змінилося - знає Наталка Мельничук.

Година пік у Стамбулі. Ахмет і його сестра Хафіза заходять на борт водного таксі, яке замовили кілька хвилин тому. Подорож автомобілем через Босфор - може зайняти більше години. А мандрівка по воді - лише 15 хвилин.

Ахмет Філіс, пасажир водного таксі:

- Це справді дозволяє нам заощадити купу часу. Через Босфор - є лише два мости, якщо переїжджати протоку на авто, то це стає справжнім жахіттям.

Стамбул розділений Босфором на дві частини - одна в Європі, інша - в Азії. До середини минулого століття - протока була величезною перешкодою для мешканців міста і мандрівників. Перший постійний міст у турецькій столиці з’явився лише 35 років тому. Через 15 років - поставили другий. Але для 13-ти мільйонів людей, що живуть у сучасному Стамбулі, цих переправ - явно замало.

Водне таксі - дітище цього чоловіка. На його створення Альфана надихнула подорож до Венеції та Нью-Йорка, де такий транспорт - не дивина. У перший рейс водне таксі вийшло в липні цього року. Нині ж - його флот налічує вже вісім човнів. На виклики вони випливають цілодобово.

Альфан Манас, керівник служби водних таксі:

- Ми отримуємо від п'яти до шести сотень викликів на день. Але можемо виконати тільки 10-20 відсотків замовлень.

Затори на дорогах Стамбула - щоденне явище. У такій ситуації багато хто схиляється до того, щоб перепливати на інший берег поромом. Квиток на нього коштує всього долар, а поїздка на водному таксі обійдеться щонайменше у двадцять.

 - Це не для нас - це транспорт для багатих, навіть не для середнього класу. Ми їдемо автобусом, а тоді поромом - у нас немає вибору.

Однак попит є. Ще 25 водних таксі - вийдуть у плавання наступного року. І допомагатимуть людям у їхніх щоденних переправах з Європи до Азії.

Наталя Мельничук, К1.