Поки Київ переводить стрілки на одному годиннику, мешканці Іршавського району, що на Закарпатті, підлаштовують життя аж до трьох. Офіційний столичний час - для державних установ. Середньоєвропейський - для побуту. А церковний (інша його назва "старий годинник") існує для вірян. Про часові колізії - далі у сюжеті Тетяни Штан.

Тетяна Штан, журналіст:

- Міст над річкою Іршава розкинувся над часовими поясами. На тій стороні мешканці Закарпаття живуть за київським годинником, а вже на цій стороні існують одразу три годинники - київський, церковний та європейський.

12.00 - у журналі чергувань начальник залізничної станції "Іршава" Василь Томеш робить запис про закінчення роботи. До першої у нього обідня перерва. Закарпатська вузькоколійка, прокладена 100 років тому за часів Австро-Угорщини, живе винятково за київським часом.

Василь Томеш, начальник залізничної станції "Іршава":

- Вся документація на залізниці ведеться за київським часом.

Розклад поїздів між Іршавою та Виноградарем складений за київським часом. Через це у пасажирів виникають додаткові запитання.

Василь Томеш, начальник залізничної станції "Іршава":

- А іноді питають люди - за київським чи за місцевим часом? Або - по старому чи по новому? Чи по переведених чи не переведених?

Обідня перерва у Василя Томеша закінчилася, він іде працювати. А ось у його колеги - чергового по станції Василя Марка - обід тільки починається. Він живе за середньоєвропейським часовим поясом, на його годиннику зараз полудень.

Вдома на Василя чекає обід. На стіл у його родині накривають за місцевим часом. Перекусивши, Василь іде до худоби - свині й кури також звикли їсти за європейським годинником.

У хаті лише цей будильник іде за київським часом - аби Василь не проспав роботу.

Василь Марк, черговий станції "Іршава":

- Один будильник у мене за київським часом, так, як іду на роботу, а інші - за місцевим часом.

Після обіду о 13.00 за місцевим часом Василь прямує до місцевої церкви - вона живе за своїм годинником.

У греко-католицькій церкві зараз полудень. Церківник Михайло Газда саме готує приміщення для вечірньої служби. На цій посаді він уже 20 років - увесь цей час він жодного разу не переводив годинники на літній чи зимовий час. За таким графіком живуть усі віряни.

Михайло Газда, священик:

- Цей годинник у мене на стіні висить, то я знаю коли дзвонити. Це по церковному, є такі старі люди, що годинник не переводять.

Між київським та церковним часом - дві години різниці. Між місцевим і столичним - одна година. Через таку кількість хронометрів парафіяни не раз плутали години служби.

Василь Онисько, голова двадцятки Української греко-католицької церкви:

- Колотилися ми - годину назад чи вперед. Бувало, люди приходили раніше на служіння або пізніше.

До такої плутанини мешканці Іршавського району вже звикли. Кажуть, зараз легше, ніж за радянського часу. Адже тоді ще існував і московський час.

Тетяна Штан, Дмитро Поденко, К1