Такої професії немає в жодному класифікаторі. Аніматори. Але вони не роблять мультики. Вони розважають туристів - танцюють, співають, організовують спортивні ігри. І влаштовують дозвілля відпочивальників.

Їх можна побачити на курортах багатьох країн, але - не в Україні. Втім, саме українці вважаються найкращими. Як працюється вітчизняним аніматорам у турецькій Анталії, дізнавався Роман Бочкала.   

Роман Бочкала, журналіст:

- Якщо ви занудьгували на курорті, то вам потрібни вони - аніматори. Хлопці та дівчата, яки нікого не залишать валятися в гамаку.

Михайло показує охочим - як стріляти з лука. Але, на відміну від звичайного інструктора, повинен постійно посміхатися і жартувати. Як виявилось, цю родину бюргерів вчити немає чого. Навіть донька цілить у яблучко.

Коли запропонували працювати аніматором, думав - треба буде робити мультики. А виявилось - влаштовувати рай для туристів. Кирило вже другий рік в Анталії. До цього працював у Паризькому Дісней-ленді, теж аніматором.

Кирило, аніматор:

- Сам по себе я очень скромный. Был. Пока не приехал сюда. Понял, что не надо зажиматься. 

Кожен аніматор відповідає за певні розваги. Наприклад, Кирило - старший у спортивному залі. Йому досить поглянути, до якого тренажера прямує турист, і він вже знає: звідки ця людина.
 
Кирило, аніматор:

- Русские занимаются больше не на выносливость, а на силу - штанги и гантели.

А от Альпер відповідає за волейбол, та бочу. Смак цієї гри, здається, розуміють тільки німці.

Альпер зі Стамбула. До Анталії приїхав спеціально, аби працювати аніматором. Зізнається, що роботою себе не обтяжує.

Українські аніматори такого собі не дозволяють. Вони звикли працювати за себе і того хлопця, тому їх і цінують. Власники готелів готові оплачувати не тільки роботу, а ще й авіапереліт, проживання і харчування. Аби тільки українці працювали у них.  

Кирило, аніматор:

- У них стандартные фразы. Здравствуйте, туда, сюда. Ничего особенного нет.

Однак керує аніматорами, в цьому готелі, саме турок. Звати його Окан. Проте дружина Окана - українка. Вже шість років киянка Ольга живе у Туреччині.

Вона думала, що він турок. Розмовляли російською, та коли Ганна дізналася, що свій - зразу ж перейшла на українську. 
 
Німець Мікаель задоволений тим, як організовано його дозвілля. Але і не здогадується, що переважно за нього піклуються українці. "Русскими" він називає усіх вихідців з колишнього союзу. Україна для нього - невідомий край.

Михайло збирається до рідного Калуша. Попереду тримісячна відпустка. А потім назад - до Туреччини.  Він залюбки працював би і вдома. Однак в Україні аніматори - непотрібні.

Завтра вони усі роз’їдуться, а сьогодні - фінальний концерт турецького інтернаціоналу.

З Туреччини Роман Бочкала, Сергій Дубінін, К1