"Один день" пропонує подивитися на особливості страхування цивільної відповідальності за кордоном. Французи, наприклад, підрахували, що одна родина на страхування авто витрачає в середньому до двох відсотків свого річного бюджету. Чи вистачає цього, аби їздити спокійно - з'ясовували наші журналісти.

Легендарний "Сітроен 2 СV" вперше виїхав на французькі дороги шістдесят років тому. В правому нижньому кутку лобового скла в цих малюків - купон страхового поліса. Їздити без нього у Франції - злочин. Якщо раптом цей ветеран потрапить в аварію - у водія є п'ять днів, щоб повідомити про це страховикам. Третій стороні вони відшкодують збитки до півмільйона доларів. А винний водій, коли подовжуватиме поліс, заплатить на чверть більше. Можна отримати і знижки - аби застрахуватися за півціни, треба без аварій проїздити тринадцять років.

Цей "ніссанівський" седан для довкілля не шкідливий - він працює на водні, і вуглецю у повітря не викидає. Якщо на дорозі його поцілує інше авто - автоцивілка тут не допоможе. Страховики у Японії платять тільки постраждалим - до одинадцяти тисяч доларів за травми, і більше двохсот сімдесяти - за інвалідність чи смерть. Власник авто, водій і його родичі жодної компенсації не отримують.

Якщо за кермо новенького "Фіат-500" в Італії сяде жінка - страховий поліс для неї буде дешевшим, ніж для чоловіка. А у Франції, наприклад, для одруженого чоловіка - дешевше, ніж для холостяка. За статистикою, вони рідше потрапляють в аварії, а якщо таке і трапляється, то компенсація зазвичай виявляється меншою.