Цього року святкує ювілей найстарша українська кіностудія - Одеська. Її створили 90-то років тому - об'єднавши кілька приватних кінофабрик. За цей час там зняли близько шестисот стрічок, а логотип кіностудії став одним із найвідоміших товарних знаків у Радянському Союзі. Цікаві сторінки з життя "Одеси-фільму" - в Одній історії Олександра Николишина.

Початок XX століття. Одеська кіностудія - кузня талантів

Іван Перестіані, Григорій Рошаль, Костянтин Юдін - це імена лише декількох видатних режисерів, які починали свій творчий шлях на Одеській кіностудії. Ось ці кадри з фільму "Звенигора", що за півтори години розкриває дві тисячі років буття українського народу, зробили знаменитим - Олександра Довженка. Свої перші 5-ть стрічок видатний режисер зняв саме в Одесі. Успіхи молодих режисерів принесли славу і новій кіностудії.

Кінець XX століття. Розквіт Одеської кіностудії

Розквіт Одеської кіностудії припав на 70-ті - 80-ті роки 20-го століття. Впродовж цього часу світ побачили близько 2-ох сотень фільмів різноманітних жанрів і напрямків - а це третина від усіх стрічок, знятих на кіностудії. Традиційно багато кіно для дітей - найбільш відомі - світла розповідь про хлопчика-робота - "Пригоди електроніка", пригодницькі стрічки "Три мушкетери", "Капітан Немо", "У пошуках капітана Гранта". Герої фільмів, що знімають на Одеській кіностудії - кумири не лише дітей, а й дорослих. Глеб Жиглов і Володя Шарапов зі стрічки "Місце зустрічі змінити не можна" - одні з найбільш популярних образів радянських кінострічок. "10-теро негритят" - класика детективного жанру.

Початок XXI століття. Занепад Одеської кіностудії

Одне з останніх творінь Одеської кіностудії - стрічка Єви Нейман, що вийшла в світ 2007-го "Біля річки" - розповідає про 2-ох літніх жінок - матір і доньку, які доживають віку на самоті, розуміючи, що кращі часи вже позаду. Схожа ситуація і з самою "Одеською кіностудією". За останні кілька років вона не випустила й 10-ти стрічок. А її працівники виходять на роботу всього один раз на тиждень. Усе, що їм тепер лишається - переглядати старі декорації та згадувати шалені роки безперервних зйомок.