В Україні будують та запускають ракети граючись. Щоправда, не в космос, а під стелю. Зменшений у 80 разів, але діючий космодром "Байконур" збудували луганські школярі. На те, щоб змайструвати цілий комплекс, хлопці витратили понад три роки. Тепер вони збирають ракети та відпрацьовують польоти. За космічним стартом спостерігала Алла Щоличева.

У цьому класі усі хлопці космонавти. Щоб запустити ракету, їм потрібно лише десять хвилин.

Підготовка до старту у класі праці йде точнісінько як на Байконурі. Корабель заправили, системи перевірили і персонал евакуювали. Навіть атмосфера хвилювання тут відтворена до дрібниць.

Щоб картонні макети ожили, хлопці працювали три роки. До цього у книжках, в інтернеті та за фотографіями шукали бодай щось про космічні ракети. Тепер Роман почувається справжнім командиром корабля. Доля польоту залежить від його наказів.

Роман Глєбов, учень 10-го класу:

- Ответственность лежит очень большая, поэтому иногда волнуюсь, потому что, как вы понимаете, в космосе может быть все. Может  все случиться, поэтому командиру надо принимать правильные решения.

За сценарієм, зореліт має стикуватися з орбітальною станцією "Мир". За допомогою вмонтованої відеокамери процесом керує шкільний учитель Роман Полєхін. Створити діючий Байконур - це його ідея. Дитячу мрію про космос він втілив в мініатюрі.

Роман Полєхін, шкільний вчитель, автор ідеї:

- Хоть это и игрушки своего рода, но все равно именно вот этот психологический накал, когда вот эти секунды, отсчеты, минуты, в голове прокручиваются все элементы, прокручиваются все детали, как там сработает та линия, как сработает та.

Папір, пластилін та зубочистки. Такі будматеріали пустили в хід школярі, коли майстрували найвідоміші об'єкти радянського космодрому.

Макет стартового комплексу зменшений у 80 разів. Але тут все скопійовано до найдрібніших деталей. Навіть пожежні машини стоять напоготові. Від "Протону" до "Бурану" два кроки лише тут. А насправді між ними півсотні кілометрів.

Вони залюбки б створили і весь комплекс, але місця в класі забракло. Ще одна гордість - центр керування польотами.

Євген цілий рік чаклував над картонною спорудою. Тепер хизується - його дітище не відрізняється від справжнього центру.

Євген Величко, учень 8-го класу:

- В фильмах могут показывать какие-то отдельные отрывки, какие-то отдельные сюжеты, но не всю правду, все как бы героически. А тут все по-настоящему.

Тим часом під стелею сталася аварія. Це кульмінація космічного реаліті-шоу. Найулюбленіший момент школярів.

Космонавт виходить у відкритий простір відремонтувати сонячні батареї. Вже за мить система запрацює, а екіпаж щасливо повернеться на Землю.

Готуючи ракету до наступного старту, творці міні-космодрому мріють хоч одним оком побачити, чи так все відбувається насправді.

З Луганська Алла Щоличева, Геннадій Анікеєнко, К1.