Зламався годинник - в Україні його можуть вже і не відремонтувати. У маленьких кіосках обмаль технічного обладнання, а кваліфікація майстрів сумнівна. Адже у Києві на годинникарів не вчать уже більше 20-ти років.

І якщо у 90-х було більше п’ятисот майстрів, то нині ледь за сорок на все місто. К1 продовжує серіал "Оце так професія". Наш кореспондент Веніамін Трубачов знайшов унікальну годинникову майстерню, де працюють справжні професіонали.

Ремонт годинника - справа ювелірна. Мінімальна помилка - і можна зіпсувати механізм вартістю у мільйони гривень. Але справжній майстер полагодить як дешеву китайську підробку, так і найдорожчі швейцарські та старовинні годинники.

Білий халат, схожий на лікарський - обов’язковий одяг для годинникаря. Лупа для збільшення механізму та маленькі викрутки і пінцети у руках - це і є основні інструменти.

Олександр Тартаковський, годинникар:

- Иногда приходят уникальные часы, которым 100-150 лет, если нет какой-то запчасти, приходится недели тратить на изготовление этой запчасти, запоминается из-за трудности изготовления этой запчасти.

Олександр Тартаковський ремонтує годинники вже 35 років. Після школи навчався у спеціалізованому училищі. Потім працював за фахом, а зараз у нього власна майстерня. Звичайні механічні годинники відновлює за три дні, але трапляються унікальні замовлення. Бо щодня - більше сотні клієнтів.

Олександр Тартаковський, годинникар:
 
- Бывает задержка, когда дорогие часы, которые выпускают элитные швейцарские фирмы, там приходится заказывать запчасти, почему? Потому что человек купил часы, которые стоят 5 - 10 тысяч долларов, и он хочет, чтобы у него в часах стояла та запчасть, которая выпущена заводом-изготовителем.

У цих комірках - деталі від годинників. Щоб клієнт не чекав на потрібну запчастину з-за кордону, майстер замовляє все наперед. Кожен механізм у фірмовій упаковці. Тисячі дрібниць збирає десятиліттями.

Олександр Тартаковський, годинникар:

- Приходят с разными ремонтами: где-то мелкий ремонт, где-то стеклышко, где-то головка, где-то штифтик у кого-то выпал, ушко поставить.

На цьому токарному верстаті виготовляють деталі, у барокамері їх перевіряють на водостійкість, а це чудернацьке колесо тестує годинник на справність автозаведення. Загалом три десятки пристроїв допомагають майстрові "вилікувати" годинниковий механізм. Ось це новинка - щойно купили.
 
Олександр Тартаковський, годинникар:

- В основном в швейцарских часах стрелки автоматом насаживают, и для того, чтобы не поцарапать их, швейцарцы придумали такой инструмент, чтоб ни одной царапины, потому что стрелки бывают и из золота, и позолочены, а трогаешь пинцетом - остается плоска, и не очень красиво, неэстетично, отдаешь человеку часы, у него были совершенно новенькие.

У маленькій майстерні поруч із Олександром Тартаковським працюють іще п’ятеро чоловіків. Усі вони - його учні. Так вирішив передавати знання. Бо годинникарем за тиждень не станеш. Щонайменше - два роки навчання, щоб опанувати лише базові навички у професії.

Веніамін Трубачов, Вадим Свиридонов, К1.