"Один День" пригадує, як студенти протестували у Пекіні, Парижі і Вашингтоні.

Протести на площі Тяньаньмень. Різанина 4 червня 1989

Протести на пекінській площі Тяньаньмень спровокували смерть колишнього Генсека Ху Яобана. Його заклики оновити політичну систему захоплено вітали студенти й інтелігенція. Після смерті реформатора вони облаштували на Тяньаньмень наметове містечко, вимагаючи демократичних перетворень. Навіть встановили статую богині демократії. Протестувальники більше місяця ігнорували заклики розійтися, тож влада вирішила силою розігнати непокірних. У ніч на 4 червня в Пекін увійшла армія. Військові відкрили вогонь по натовпу, який намагався блокувати рух бронетехніки. Загинули сотні людей, десятки тисяч арештували.

Студентські протести в Парижі. "Червоний травень" 1968

У ніч на 11 травня Париж не спав: лунали постріли й горіли барикади. Усі знали, що в Сорбонні заворушення, однак вуличних боїв ніхто не очікував. А почалося все восени 67-го. Францією прокотилася хвиля студентських демонстрацій. Крім, власне, юнацького протесту (найвідоміше гасло - "заборонено забороняти"), студентами рухали різні лівацькі й анархістські ідеї. Коли до протестів долучилися профспілки, Францію паралізував загальний страйк.

Студентські протести в США. "Похід на Пентагон" 1967

У 60-х американські студенти вийшли на вулиці через війну у В'єтнамі. Після університету ніхто не бажав опинитися у в'єтконгівських джунглях. Демонстрації були такого масштабу, що для збереження громадського спокою влада задіяла Національну гвардію. Кульмінацією антивоєнного руху став "Похід на Пентагон". До Вашингтона з'їхалося 100 тисяч людей, які спробували штурмом взяти міністерство оборони.