Українські медики врятували 11-річного хлопця з Уганди. Два тижні тому його привезли в Україну для надважкої операції на серці. Її зробили у Київському центрі серця. На щастя, все обійшлося, і тепер африканський юнак повністю здоровий. Рідні Чарльза Осінди досі не можуть повірити, як їм пощастило. Бо в Уганді сотні дітей з подібними вадами. Більшість з них вмирають, не дочекавшись своєї черги. Про неймовірні пригоди угандійця в Україні - сюжет Романа Бочкали.

На операційному ліжку маленький хлопчик з Уганди. Українські кардіологи рятують його життя. Вроджений подвійний порок серця в 11 років - це майже смертний вирок. Тіло росте, серце теж, а от клапани лишаються такими ж маленькими, як у немовляти - рано чи пізно вони лопаються. Раніше це називалося “розрив серця”, тепер – “інфаркт міокарда”.

Борис Тодуров, доктор медичних наук, директор київського міського Центру серця:

- Он уж немножко переносил этот порок, поэтому есть изменения в сердце. Тем не менее, мы все сделали радикально, и я думаю, ему больше не придется обращаться к хирургу, он практически стал здоровым человеком.

Тепер він може вільно ходити, а з часом бігатиме. Лишилися тільки уколи, які Чарльз з честю витримує. Він взагалі якийсь дуже дорослий, як для 11-річного юнака, кажуть медсестри. Угандійця вони розуміють навіть без слів.
 
Медсестра:

- Молодец, мальчик замечательный. И хоть на разных языках мы говорим, но мы понимаем друг друга.

Сьогодні Чарльз вперше вийшов на вулицю після операції. Лікарі вже спокійні за його стан, а тому ми вирішили показати хлопцеві українську столицю... Угандійцю дуже сподобалися українські собори. Вони зовсім не схожі на африканські...

Родина Чарльза живе в маленькому селі на кшталт цього - показує тітка хлопчика Крістін. Про медичну допомогу там майже не йшлося. Від пороку серця юнаку давали якісь таблетки.

Крістін Ачієнг, тітка Чарльза:
 
- В Уганді кожен лікує себе сам. Медиків дуже мало, ліків ще менше. Усі ці роки Чарльз був у черзі на операцію. І, чесно кажучи, ми не дуже сподівалися на те, що його життя вдасться врятувати. Це просто якесь диво.

Чи не кожна дитина в Уганді має патології від народження. Серцеві - не виняток. Чарльз Осинда кілька років чекав на операцію та був лише п’ятсотим у черзі. Як не дивно, але допомогло те, що його випадок був дуже складним.

На Майдані Незалежності Чарльз вперше побачив фонтани. В Уганді кожна крапля води на вагу золота - а тут вона постійно ллється, і ніхто на неї не кидається.

Нью-Йорк, Кампала - столиця Уганди, та Київ. Здавалося б, що може поєднати ці міста з різних континентів? Хворий хлопець, українські медики та Міжнародний фонд, який оплатив лікування.

Благодійність не має кордонів та не вимірюється кілометрами. Від США до Уганди - півсвіту, але це не стало на заваді. Усі витрати взяв на себе міжнародний фонд “Ротарі клаб”, розповідає один з його членів Олександр Бут. Він колишній одесит, а зараз мешкає у Нью-Йорку. Завдяки Олександрові та його друзям врятовані тисячі життів.

Олександр Бут, член "Ротарі клаб":

- Когда рождается человек с таким диагнозом, ему или родителям говорят - ваш ребенок может умереть в 12 лет. А ваш - в 14. Вы представляете, как жить человеку, если он знает, что обязательно умрет?

До благодійності Олександра привів особистий біль. Шість років тому він втратив сина. Тоді й зрозумів - біда не буває чужою.

Олександр Бут, член "Ротарі клаб":

- Мой друг и мой соученик Валера Гончарко за два месяца до этого потерял свою дочку Катюшу, вот это нас привело в Ротарианское движение. Привело в движение “Гифт оф Лайф”.

Чарльз дуже любить машини. А тут сам сів за кермо. Кілька кругів - і ось поруч з ним вже українська красуня. Та найбільше хлопця здивував "Дитячий світ" - таких іграшок він ніколи не бачив. Та й взагалі не знав, що це таке. Із всього різноманіття угандієць обрав забавку за десять гривень - пластиковий м’ячик...

Роман Бочкала, Дмитро Анопченко, Сергій Дубінін, Юрій Романюк, К1.

Звикаєш до того, що українцям рятують життя за кордоном, а виявляється, і ми можемо - бере гордість за державу. У суботу Чарльз повертається додому. І йому буде що розказати своїм друзям.

У нас він побачив будинки, вищі за два поверхи, дізнався, що таке електрика та перестав боятися білих людей! У нього на батьківщині страх перед білими в крові - напевно, це пов’язано з довгою і неприємною історією колонізації...