Сьогодні не стало народної артистки СРСР Людмили Зикіної. Вона кілька тижнів тому відсвяткувала свій вісімдесятий день народження, збиралася у велике турне Росією, але інфаркт змусив її лягти в лікарню. Тиждень співачку тримали в реанімації, втім, врятувати не змогли, серце артистки зупинилося. Життя Людмили Зикіної у її піснях - в “Одному портреті”.

Людмила Зикіна. 1929-2009. Токар із точеним голосом

Людмила Зикіна з’являється на естраді під акордеон, і “Блакитний вогник” - ідеальний антураж для її пісень. Їх треба співати, якщо не прогулюючись із хлопцями, як сама Зикіна, то принаймні сидячи за святковим столом, як інші гості. Народна співачка, під час війни вона працює токарем на заводі, потім санітаркою у шпиталі й швачкою, а до хору імені П’ятницького потрапляє випадково - б’ється з подругами об заклад на морозиво, що пройде відбір. Музичне училище Зикіна закінчує вже відомою.

Людмила Зикіна. 1929-2009. Модна народність

Вона уже давно народна артистка і РСФСР, і СРСР, і хіти "під народ" для Зикіної пише навіть наймодніший поет епохи, Євген Євтушенко. Зичний приспів про брак справжнього кохання сприймається як автобіографічний. Зикіна чотири рази виходить заміж, але чотири рази розлучається.

Людмила Зикіна. 1929-2009. Голос батьківщини

Від побутових пісень про оренбурзькі хустки - до жалісливих романсів про любов до батьківщини. Зикіна сама - поважна, наче мати-вітчизна. У піснях вона розливається голосом, наче Волга, а на сцені співачка - справжня лебідка. До мікрофона вона пливе, і на концерті в Баку захоплений глядач просить уже навіть не співати, а просто ходити туди-сюди.