60-т років тому народився капітан київського Динамо зразка сімдесятих - Віктор Колотов. Разом із Динамо цей футболіст виграв Кубок Кубків та Суперкубок УЄФА, шість разів ставав чемпіоном СРСР та двічі володарем Кубка Радянського Союзу. Після закінчення кар’єри футболіста - Колотов працював на тренерській лаві Динамо Борисфена, Прикарпаття та Олімпійської збірної України. У п’ятдесят років Віктор Колотов помер від серцевого нападу. Про футболіста, якого мріяли бачити у своєму складі всі гранди радянського футболу, - в матеріалі Сергія Поліщука.

Сергій Поліщук, журналіст:

- Поява Віктора Колотова у великому футболі була стрімкою неочікуваною та сенсаційною. Маловідомий футболіст казанського Рубіна з другої ліги одночасно подав заяви про перехід до московського Торпедо та київського Динамо. Був великий скандал. Колотов опинився в Динамо ціною дискваліфікації.

Футбольні чиновники, які мріяли бачити Колотова у Москві, заборонили футболістові виступати в офіційних матчах протягом одного року. Однак після п’яти турів Чемпіонату 71-го змінили гнів на милість.

Адже радянській збірній цей футболіст був конче потрібен. І вже у першому матчі за Динамо Колотов відзначився голом. А вінцем дебютного для нього сезону стала гра проти львівських Карпат. Саме Колотов забиває єдиний гол у цій зустрічі й за три тури до завершення чемпіонату приносить Динамо п’ятий чемпіонський титул.

Олег Базилевич, тренер Динамо:

- В бытность его появлении на футбольном поле, термин «универсал» еще только начинал проклевываться в футбольной терминологии, но он это сделал с опережением времени, где-то, налет.

Партнерам було дуже зручно грати поруч із ним. Колотов був усюдисущий - і роздавав передачі, і захищався, і забивав голи.

73-го він упритул наблизився до свого першого Кубка СРСР. У фіналі проти "Арарата" саме Колотов із пенальті відкрив рахунок. Але у відповідь кияни пропустили два голи.

І тільки наступного року Кришталевий трофей потрапив до рук капітана "Динамо". У фінальному матчі кияни з рахунком 3:0 перемогли ворошиловградську "Зорю". Ті, хто грав поруч із Колотовим, відзначали його інтелігентність та мужність на футбольному полі.

Володимир Веремеєв, гравець ФК "Динамо" (1968-1982):

- Взять к примеру игру в Мюнхене, с Баварией, за Суперкубок, Я не был на этой игре, у меня была травма, когда ему разорвали ногу, а замен у нас практически не было, поехало, по моему, 12-13 человек, надо было оставаться на поле - он остался, ему зашили ногу и никто не видел, что у него тяжелая травма.

Свого тренерського таланту Віктор Колотов так і не зміг розкрити цілком. Він узявся до роботи з українською молодіжкою... Однак в січні 2000-го його серце зупинилося.

Сергій Поліщук, Олексій Стеченко, К1.