35 років тому голова КДБ СРСР Юрій Андропов підписав наказ про створення антитерористичного підрозділу "А", нині відомого як "Альфа". Після трагічного вбивства ізраїльських спортсменів на Олімпійських іграх у Мюнхені 1972-го, бійці підрозділу мали охороняти московську Олімпіаду. Історія та сьогодення спецпідрозділу - в сюжеті Олександра Николишина.

У першому загоні спецпідрозділу "А" - усього 30 бійців, а про його існування мало кому відомо навіть у самому КДБ. Офіційно працівники заводів чи шкільні вчителі насправді раз по раз знешкоджують терористів та звільнюють заручників. А захоплення палацу Аміна в Афганістані нині вважається однією з найкращих спецоперацій у світовій практиці. Широкий загал про підрозділ "А" дізнається лише наприкінці 80-х, коли його існування не помітити вже не можливо. Тоді спецпідрозділ й отримав свою теперішню назву - "Альфа".

Юрій Буйволов, начальник спецпідрозділу "С" СБУ (1992 - 1994 рр.):

- Працівники масової інформації - от вони і були ініціаторами, і почали називати "Альфою". Підозрюють, що це було як аналогія підрозділу "Дельта".

Після розпаду СРСР українська "Альфа" вже зветься спецпідрозділом "С" і нараховує близько 100 бійців. Нехай терористичних атак в Україні тоді й не було, "альфівці" без роботи не сиділи.

"Щит України" - так називалась одна з перших операцій української "Альфи". На початку 90-х банкнотно-монетного двору в Україні не було. Перші вітчизняні гроші - купоно-карбованці - друкувалися за кордоном. І саме спецпідрозділ "С", тобто новостворена українська "Альфа", супроводжував цей надцінний вантаж до України.

З 1994-го підрозділ знову перейменовують на "А", і спецслужби починають поступово піднімати над ним завісу секретності. Час від часу "альфівці" проводять показові тренування й вражають фізичною та психологічною підготовкою.

Юрій Буйволов, начальник спецпідрозділу "С" СБУ (1992 - 1994 рр.):

- Якщо ви бачили, у вікна влітає, там спускається вниз, там по стінах, і так далі. Ну, це я думаю, що теж залізти на 20-й поверх і стояти на стіні підвісній - це теж психологічно дечому навчить.

Вибух світлової гранати, стрімка атака - і злочинець затриманий. Кожна операція прорахована до найдрібніших деталей, утім найскладніше - зовсім інше.

Павло Булавін, ветеран "Альфи":

- Саме велике навантаження - це коли ти чекаєш. Особливо коли холодна чи жарка погода, цей бетон, який палає, ця обшивка літака, яка пече. Це потрібно мати співробітникам дуже велику силу волі, щоб перебороти себе. Це набрякають ноги, руки, але під час команди "штурм" співробітник повинен встати і виконати свої дії.

Нині в українській "Альфі" близько 4-х сотень бійців. Нехай це набагато більше, ніж за радянських часів, але потрапити до спецпідрозділу не менш складно. Хорошої фізичної підготовки аж ніяк не достатньо.

Павло Булавін, ветеран "Альфи":

- Думка, що всі ці накачані бійці - машини для вбивства, це зовсім не так. У цьому спецпідрозділі служать офіцери, всі офіцери як мінімум з однією вищою освітою, дуже багато співробітників з двома вищими освітами.

Левова частка операцій, у яких беруть участь українські "альфівці" - це затримання особливо небезпечних злочинців, і лише дуже резонансні справи стають відомими широкому загалу. А от більшість операцій носять гриф "секретно". Дізнатися про них можна буде хіба за кілька чи кількадесят років.

Олександр Николишин, Сергій Коваль, Віталій Мельник, Володимир Самченко, К1.

- Схоже, це справжні бійці невидимого фронту! Тобто, будь-хто з нашого оточення може виявитись таким собі бетменом?

- Саме так. Взагалі, наша "Альфа" залишається однією з найзакритіших структур. Практично все, що пов'язано з діяльністю спецпідрозділу - державна таємниця. Їм заборонено давати інтерв'ю, навіть в масці, знімати на їхній базі, розповідати подробиці операцій...

- Почекай, але ж я бачила документальні фільми про їхніх іноземних колег! І британська САС, і американська СВАТ, навіть росіяни не бояться говорити про операції свого спецназу!

- Мабуть, розуміють, що подібні фільми - прекрасна реклама. Терористи зайвий раз мають замислитись - можливо, краще здатися відразу, без бою?