Важко навіть уявити, яким бачать своє майбутнє відчайдухи, котрі цими вихідними стрибали з багатометрової висоти у Житомирі. Там пройшов фестиваль з роуп-джампінгу - стрибання на мотузці. Виявляється, навіть у такому екстремальному безладі є свої правила. Наприклад, не більше 20-ти стрибків "в одні ноги". Жменю адреналіну привезла з цього свята і наш кореспондент Дарина Горова.

Вони знову і знову зустрічаються над прірвою в Житомирі, щоб подолати себе. Адже переступивши через цей парапет, відчайдухи переступають і через свій страх. Внизу - сорок метрів.

У мотузко-стрибанні немає правил і канонів. То ж і змагатися ні в чому. Тому цей фестиваль - приємне спілкування і обмін досвідом. Українські Тарзани, а також росіяни і білоруси обвішали міст аж двома кілометрами канатів.

Спочатку під мостом зав'язують мотузку, а до неї на коліщатку прикріплюють ще одну. На її кінці - любитель гострих відчуттів. Три секунди після стрибка він вільно падає. А коли мотузка натягується, активним стає коліщатко. І кілька разів екстремал просто катається, наче на гойдалці.

Денис Колпаков, організатор фестивалю:

- Для начала - это шок для организма. Это преодоление страха отсутствия опоры. Для того, чтобы все это было контрольно и без всякой лажы, нужно просто… Как там Нео в "Матрице" говорил: "Освободи свой разум".

Роберту це вдалося ще в одинадцять років. Тепер він - організатор фестивалю: сам розвішує мотузки і стежить за їхнім станом, бо перетираються. Два місяці - і купують нові.

Роберт Вернер, головний інструктор фестивалю:

- Я если прихожу на мост и развешиваю, то обязательно я должен прыгнуть, показать всем, что я все правильно завесил.

А зараз він стрибне не сам. Марія не вдягає страховки, а лише міцно обхоплює його руками і ногами. Зазвичай Роберт не роздумуючи робить стрибок, тепер він довго налаштовується.

Це буквально гра зі смертю, тому і приваблює. Бо задоволення після такого ризику неможливо описати.

Роберт Вернер, головний інструктор фестивалю:

- Я отвечаю за Машу, потому что я ее держу, и она держится за меня, и она без страховки. Тяжело было преодолеть вот этот страх и сделать сам прыжок.

Це найважче і для новачків. Буває, перелазять за парапет, і... відмовляються. Киянка Ксенія приїхала в Житомир, щоб спробувати, як воно.

Більшість новачків піднімаються сюди, щоб політати знову. А за день під силу зробити не більше двадцяти стрибків. Приємні відчуття теж набридають.

З Житомира, Дарина Горова, Євген Сакун, К1.