"К1" продовжує серіал про унікальну подорож вітчизняних джиперів. Мандрівники їдуть Україною лише по найдовшій 49-й паралелі. Цей день виявився найбагатшим на пригоди.

Учасники експедиції переправлялись через понтонний міст, а де переправи не знаходили - їхали навпростець, прямо через річку. А відтак машини час від часу ламалися та застрягали у багні. Наш кореспондент Веніамін Трубачов разом з джиперами вже підібрався впритул до Карпатських гір.

Нашвидкуруч згортаємо табір. Поруч тече Південний Буг, з протилежного боку вже кам'янисті пагорби - це починаються Карпати. Місцина мальовнича. Та на відпочинок часу не вистачає. Головне - встановити нові гальмівні колодки, старі вщент стерлися.

Кілька годин шукаємо переправу через річку. На покинутих дорогах мостів вже немає, але все-таки переправляємось на іншу сторону через понтонний міст. Звідси буквально пару кілометрів до жаданої точки. Знаходимо її посеред зораного поля.  

Олег Манзій, учасник експедиції "49-та паралель":

- На даний момент це пересічення нашої любимої 49-ї паралелі з 28-м меридіаном, біля Жмеринки, дуже-дуже недалеко від Жмеринки, і от ми маємо орієнтир, вентиляцію газопроводу, напевно, ми тут залишимо капсулу з печаткою.

Точка, де треба закопати печатку, виявилася прямо на місці газопроводу "Одеса-Броди". На стовпчику написано: "Копати не можна - високий тиск". Більше того, це землі історико-культурного призначення, де рити землю в принципі заборонено. Але учасники експедиції вирішують печатку залити саме тут, бо це єдиний примітний орієнтир.

Тарас Сотник, організатор експедиції "49-та паралель":

- Практически не копка, а присыпка, потому что глубина 10 сантиметров на самом деле.

Вже починає сутеніти, але джипери вирішують продовжити експедицію. Щоб дістатись наступної загаданої точки, треба знову переправлятися через річку. Але містка так і не знаходимо. Вирішуємо їхати бродом.

Від такого удару об камінь цей джип міг залишить тут надовго, але врятував від серйозних пошкоджень спеціально встановлений "захист" на передку та днищі машини. Легкий ремонт погнутих деталей - і знову протоптуємо дно.

Тепер вже без пригод усі три позашляховики долають річку. Примітно, що переправа облаштована якраз рівно на 49-й паралелі. Але найскладніша ділянка дороги на сьогодні - ще попереду. Забираємось у непролазні хащі, де несподівано втрапляємо у густе багно.

Один з джипів застряє. Спочатку намагається виїхати сам, але марно. Витягують звичайним тросом, проте теж невдача, він просто рветься. Рятує лише лебідка.

Хлопці беруть останню точку, і поруч ставлять намети. Це вже Хмельницька область, неподалік містечка Дунаївці. Стрілки на годиннику саме перевалюють за північ.

Джипери визначають місце для відпочинку дуже просто. Куди доїхали затемно - там і ночують, але це місце особливе. Табір вирішили розбивати в колишньому маєтку місцевого пана. Ось тут поруч тече джерело з чистою водою та навіть збереглися сторічні скульптури.

З Хмельниччини, Веніамін Трубачов, Дмитро Євчин та Максин Чеблін, К1.

Мандрівники вже підкорюють Карпатські гори. Сьогодні дістались села Верхні Ворота на Закарпатті. Це поруч з перевалом на трасі Київ-Чоп. Але учасники експедиції їдуть лише бездоріжжям, тож рух зараз ускладнений. За сьогодні пройшли лише 15 кілометрів. Пересуваються повільно, на лебідках страхуючи один одного. Мандрівникам залишилось закласти лише одну - останню капсулу. Але через складну дорогу вчасно зробити це не вдасться. Планували фінішувати вже завтра, але поки у графік не вкладаються.