"Один день" продовжує серіал "Невідомі герої". Сьогодні ми розповімо про 60-70-ті роки і рух дисидентів. Тут їх називали "незгодні". Вони розмовляли українською, обстоювали права людини і прагнули виходу України з Радянського Союзу.

За таке інакодумство "шістдесятників" жорстоко карали, висилаючи в табори особливого режиму в Сибіру, Мордовії та на Уралі. Багато хто звідти так і не повернувся. Дарина Горова знайшла правозахисника, який пережив три ув'язнення. До того ж завтра у нього "річниця" - 21 рік тому Василь Овсієнко повернувся додому з Уралу.

Василь Овсієнко, дисидент:

- Я приїхав сюди в Київ. Тут панує російська мова. Тут з мене насміхаються. Тут - "гаварі па чєловєчєскі, а нє на бичьєм язикє".

За свою принциповість він тричі сидів. Чотири роки в Мордовії, три - на Запоріжжі й сім на Уралі.

Василь Овсієнко, дисидент:

- Реконструкція цього нашого концтабору. Бачите, оці запретки вони займають у периметрі двадцять чотири метри. Тут дев'ять різних типів захисту. А оце барак, в якому ми сиділи.

Ми - це українські дисиденти: Василь Стус, Михайло Горинь, Левко Лук'яненко.

Василь Овсієнко, дисидент:

- Оце такий одяг на суворому режимі, чорний, а вже на особливому режимі одяг смугастий, ми ж особливо небезпечні рецидивісти. Отут є ключ номер три, то це ж від того карцера, де загинув Василь Стус.

Можна терпіти погану їжу, відсутність світла та простору, мінус сорок і побачення з рідними раз на рік. Але найважче було змиритися з психологічним тиском.

У внутрішній в'язниці КДБ дисиденти бували дуже часто. Тут - фотографії, відбитки пальців, протоколи допитів. Кілограми списаного паперу. Наприклад, тільки однієї справи В'ячеслава Чорновола - аж сорок томів.

У карній справі Овсієнка зберігаються навіть листи, які він отримував у таборах від батька та сестри.

Тим часом КДБ запроваджував нову практику проти незгодних.

Володимир Іванченко, спеціаліст центру вивчення документів з історії визвольного руху:

- Неодноразово були спроби, і відповідно вони відображені у кримінальних справах, звинувачувати їх за суто кримінальними статтями і представляти їх не як борців за зміну відповідно тодішнього державного ладу, не як борців за права людей, а як звичайних кримінальників.

Так Овсієнко захищав супутницю, а посадили його за опір міліції.

Василь Овсієнко, дисидент:

- Проти мене порушили кримінальну справу, що я ображав міліціонерів непристойними словами, а я між іншим, того ніколи не вживаю. І крім того я відірвав міліціонеру два ґудзики.

Напівжартома він каже: поки сидів, інші одружилися з красивими дівчатами, захистили наукові ступені й випили вагони горілки.

Проте не шкодує. Минуло б іще десять років, і боротись за Україну було б уже ні для кого.

Дарина Горова, Дмитро Монархов, Валентин Бєліч, К1.

Справу, яку розпочали шістдесятники, вдалося завершити студентам наприкінці 80-х. За мітингами і демонстраціями з синьо-жовтими прапорами у КДБ пильно стежили. І писали доповідні в ЦК. Щоправда, за грати не кидали. Завтра ми завершуємо серіал "Невідомі герої". Як українські студенти голодували на граніті, дивіться о 21:30.