Знову до школи - на К1 заключна історія серіалу, присвяченого першому навчальному тижню. Поряд із фахівцями у різних галузях ми відвідували школи, де вони здобували знання. Бачили, що змінилося у викладанні географії, креслення, фізики. Сьогодні час зазирнути у спортивні зали храмів науки.

Разом з українським богатирем  призером Олімпіади Тарасом Даньком ми завітаємо до 85-тої київської школи. І на власні очі побачимо його складники успіху - спортзал, їдальню і кабінет директора.

На урок фізкультури до рідної школи борець Тарас Данько прийшов як старанний учень. У спортивному костюмі та кросівках. Не дивно. Займається спортом з першого класу.

Навчався у київській ЗОШ номер 85 та у Національному університеті фізичної культури і спорту України. Вихованець спортивного товариства "Динамо". Чемпіон Європи з вільної боротьби 2005 та срібний призер чемпіонату Європи 2007. Бронзовий призер Олімпіади у Пекіні.

Насамперед вирушимо до святині усіх школярів - їдальні.

- Столовая. Честно говоря, не заглядывал туда очень давно. Поэтому можно, можно глянуть. Все также, все по-прежнему.
Усе на місці. Час немов зупинився.
- Раньше у нас было любимое блюдо блинчики, оладьи с повидлом. Зашли на троих - четверых целый поднос взяли и сели с соком, и погнали.

Схоже єдина новація - напої. Сучасні школярі замість молока чи компоту з сухофруктів надають перевагу вітамінізованому коктейлю.

З їдальні йдемо до кабінету, котрий, зазвичай, школярі обходять сьомою дорогою.

- Это самый страшный кабинет, сюда боялись заходить все. Здесь пропадали люди. Кабинет директора. Бывало, доводилось пару раз бывать. Стекла - они имеют такую функцию как биться. Свойство такое. И коридоры", они ведь для того чтобы бегать. Тренировался уже тут.

Непоміченими пройти на спортивний майданчик нам не вдається. Перерва. Свого героя знають у обличчя. 85-а школа виховала поки що одногО призера Олімпійських ігор. Тому без автографа Тараса Данька не відпускають. Той і не намагається звільнитись. Як чемний учень своєї школи не ображає нікого.

- У вас фізкультура или не?!
- Не у нас сей час труды.
- А…, так вы сачкуете да?. Ага. Понятно.

Дмитро Євчин, журналіст:
- Востаннє призер Пекінської Олімпіади був на шкільному уроці - 11 років тому. З тих пір тут мало, що змінилось. Хіба що…. снаряди трохи підфарбували.

Про нове спортивне обладнання тут тільки мріють. А про розширення спортивного майданчика зовсім не йдеться. Втримати хоча б те, що є.

 Тарас Данько, бронзовий призер Олімпіади - 2008:

"Площадка полностью та же. Все те же конструкции. Все-все то же самое, то есть ничего нового нет, то есть полностью. Только вот перенесли пару снарядов, их перенесли вот сюда. Бревно. Потому что здесь стройка -- как видите. То есть, школу чуть-чуть обрезали тоже.

Далі прямуємо до спортивної зали. На справжній урок фізкультури. Після канікул тут чисто і охайно. Тільки-но завершився ремонт. Натрапляємо на перший елемент модернізації.

- У нас такого не было. У нас простое было, деревянное. Это тут я могу тренироваться.

Тарас говорить про синє покриття, яке нагадує татамі для боротьби. В його час тут була дерев'яна підлога. Щоправда все інше на місці. Ностальгуй досхочу. Баскетбольні щити та шведська стінка допоможуть. Урок фізкультури разом із чемпіоном, а для дітей Тарас Данько саме ним і є, сюрприз для всіх. Мало того - особлива радість для хлопців. Шанс побачити на звичайному уроці - прийоми з вільної боротьби трапляються рідко. Тим більше, хтозна коли до цих стін завітає інший рідний призер Олімпіади.
Дмитро Євчин, Геннадій Анікеєнко - К-1.