К1 продовжує серіал "Велике серце". Герої сьогоднішнього сюжету живуть у приватному будинку сімейного типу у місті Ірпінь, що на Київщині. Одинадцять дітей узяла на виховання сім'я Батурських. Уже зіграли навіть два весілля. Як діти будують своє щастя власними руками - знає Веніамін Трубачов.

У цій кімнаті живуть лише хлопці. Шафи, письмові столи та ліжка - усе зробили з дерева власними руками.

Наймолодшому Владу лише п'ять років. Він ще ходить у дитячий садок. З гордістю показує свої іграшки. А от камери трохи соромиться.

Хлопець вправно лазить та підтягується по спеціально змайстрованій драбині. Зазвичай змагається наввипередки з сестрою.

У сусідній кімнаті Олег пише реферат з історії. Він вже у восьмому класі. На одинадцятьох дітей - лише один комп'ютер, тож частенько доводиться поступатись місцем біля монітора.

Уроки - уроками, але найбільше Олегові подобається порядкувати на кухні. Улюблена страва - борщ. А на свята й торти робить.

Олег, вихованець дитячого будинку сімейного типу:

- Я вообще люблю готовить, когда есть временя готовлю. Когда мне было одиннадцать лет, мне захотелось посмотреть, а потом самому сделать, ну и понравилось - я начал потихоньку сам делать.

Цього разу на кухні ми зустріли Наташу, яка смажила картоплю. Зараз вечерю готуватиме лише собі, але якщо треба на всю велику родину - мінімум три таких сковорідки виходить. Але головною на кухні залишається мама.

Цей іграшковий стіл вечорами стає місцем футбольних баталій. Поганяти м'яча - одна з найулюбленіших забавок у дітей. Але під час поєдинків емоції вирують не дитячі.

Якщо дійсно потрібно розім'яти м'язи - у невеличкому спортзалі для дітей поставили настільний теніс.

А ці хлопці доросліші, вони вчаться у столичних училищах та технікумах, тож щодня їздять до Києва.

Володимир Батурський - господар оселі. З дружиною 26 років разом. Першу дитину в сім'ю взяли у 2000-му, вже за рік створили дитячий будинок сімейного типу.

Володимир Батурський, господар будинку сімейного типу:

- Сейчас шестнадцать детей, троих моя жена родила, а другие пришли другими путями. Сейчас реально с нами живет одиннадцать, потому что есть старшие, которые уже самостоятельные, уже две свадьбы было.

Фінансово підтримують родичі та знайомі. А от держава виділяє у місяць півтори тисячі гривень на кожну прийомну дитину.

Володимир Батурський, господар будинку сімейного типу:

- Судьбы детей были бы совсем не такие, если бы они не попали в мою семью. Те старшие, которые вишли, - один мальчик жил полтора года в подвале. Когда мы познакомились, он был подростком, и он пошел за нами. Сейчас он имеет прекрасную семью и такой сильный, может уже и другим помогать.

Вже зараз планують узяти на виховання ще одну маленьку дівчинку. Так вирішили на сімейній нараді, бо якраз місце з'явилось у дівчачій кімнаті.

Володимир Батурський, господар будинку сімейного типу:

- Несмотря на то, что нам поют какие-то дифирамбы, вот вы какие, вы герои, мы никакие не герои - это с одной стороны, а с другой - некоторые могут сказать: вот вы какие, за счет детей живете. Лучше ни тех, ни тех не слушать, тогда свободней.