Пушкін у міліметрах та Шевченко під лупою. Луганчанин зібрав більше тисячі книжок-ліліпутів. Наприклад, в єдиному українському музеї карликової книги їх усього сім тисяч. Конституція Радянського Союзу та вислови Андропова - українською. За сорок років бібліофіл знайшов і таке. Деякі примірники унікальної колекції менші за коробку сірників. А єдина книга у двох примірниках - карликова "Камасутра". Про захоплення, що займає мало місця, але дарує багато задоволення розкаже Алла Щоличева.

Коли його називають колекціонером, Яків Смоляренко ображається. Він збирач - власник унікальної карликової бібліотеки.

Усе почалося майже сорок років тому. Першим став Франко. Саме його мініатюрну книжечку луганський інженер купив випадково. Але зупинитися вже не зміг.

Яків Смоляренко, збирач мініатюрних книг:

- Собирательство - это всегда азарт. Это та же карточная игра.

Тисячне зібрання займає лише дві шафи. Ось це найбільш раритетна, тому і найбільш дорога серцю мініатюрна книжка колекції. Коли купував її на блошиному ринку, трусилися руки.

Яків Смоляренко, збирач мініатюрних книг:

- Первое советское издание "Евгений Онегин" в миниатюре. Издана в Свердловске в 37-м году. Каждая строфа - на отдельной страничке.

Левову частку своєї зарплати радянський інженер витрачав на кишенькові книги. Раз на місяць їздив до Москви або Києва поповнювати колекцію. Удома казав - у відрядження.

Яків Смоляренко, збирач мініатюрних книг:

- Все мы в советское время очень скромно жили - от зарплаты до зарплаты. Когда видел то, что мне нужно приобрести, то, что мне нравилось, я и обманным путем получал, у меня ж семья была, двое детей. И обманным путем, и от жены скрывал, и покупал эту книгу, ну у меня хорошая жена попалась, она не сильно возражала.

Тепер по книги пенсіонер їздить лише раз на рік. Тільки до Києва. Нові надходження - це переважно презенти закордонних друзів або родини. На останній день народження бібліофіла стався курйоз. Діти принесли однакові подарунки. Дві міні-Камасутри.

Колекцію мініатюрних книжок доповнюють кілька луп. Збирач придбав їх, щоб роздивлятися диво-палітурки. А деякі примірники настільки маленькі, що без збільшуваного скла їх взагалі не прочитати.

Це теж Пушкін. Тільки нецензурний. "Вірші не для дам". Таких колись випустили всього двісті примірників. Кожний розписаний вручну. Карликові Шевченко, Брежнєв та Андропов - на його столі вони поруч. Усі видання українською.

Конституцію неіснуючої країни пан Яків зберігає років тридцять. Іноді перечитує. Мініатюрну червону книжку колись із партійних зборів принесла сестра. Ось такий примірник без проблем вмістився у кишені.

"Міліметрові" романи, поетичні збірки і словники збирач хоче передати онукам. І потай мріє, щоб у Луганську з'явився свій музей мініатюрної книги.