Зараз на земній орбіті власні апарати мають вже більше сорока країн. Навколо Землі кружляє близько 17-ти тисяч різноманітних об'єктів. Найменші з них важать близько кілограма, а найбільший - 25 тонн. І їм уже стає так тісно, що вони навіть стикаються одне з одним. Про рукотворні космічні об'єкти більше знає Олександр Николишин.

Штучні супутники - очі у космосі

Штучні супутники - найбільш поширені апарати, що їх люди запускають у космос. Перший супутник створили у Радянському союзі в 1957 і відправили для дослідження іоносфери. Зараз супутники виконують різні функції - від науково-технічних до військових. З їх допомогою також досліджують і цілу Сонячну систему - намагаються долетіти до її краю, шукають життя на Марсі і вже навіть дісталися до Сонця.

Штучні планети - космічне сміття

Однак інколи супутники працюють не за планом. Так 50 років тому радянську міжпланетну станцію "Луна-1" запустили для вивчення місяця. Однак поверхні планети вона не досягла. Помилково апарат розігнався до другої космічної швидкості - а це дало змогу подолати магнітне поле Землі і вилетіти за межі земної орбіти. "Луна-1" вийшла на орбіту Сонця і стала першою в історії штучною планетою, яка й досі там кружляє. Попри це запуск "Луни-1" провальним не був - супутник встиг виконати кілька наукових завдань та вперше створив штучну комету.

Штучні комети - космічне мистецтво

Ось перша фотографія штучної комети. На відміну від рукотворних планет вони створюються цілеспрямовано. З борту ракети протягом 5-7 секунд у космос викидається кілограм натрію. Взаємодіючи із сонячним промінням, він починає світитися. Таку комету можна навіть побачити неозброєним оком із Землі. Саме у цьому й полягає її головне практичне значення. Комети дозволяють простежити траєкторію польоту ракети у космосі. Також з їхньою допомогою досліджують космічні вітри та галактичні хімічні реакції.