Багнюка місцевого значення. Мешканці села Івачків, що на Рівненщині, не дуже радіють весні. Адже тепла погода та дощі викривають їх головну біду - дороги, а точніше їх відсутність. Про це в електронному листі нам написав наш глядач. Двадцять кілометрів сільських шляхів - це суцільна багнюка, від якої людям дітися нікуди. В результаті - поламані автомобілі, брудні одяг та взуття і навіть нещасні випадки.

Водії з перших метрів впізнають село Івачків. Вирвана вихлопна труба, пошкрябане днище чи погнута підвіска. 

Тетяна Штан, журналіст:

- У селі Івачків ще жодного разу не штрафували водіїв за перевищення швидкості, адже пішоходи та автомобілі тут пересуваються з однаковою швидкістю не більшого одного кілометра на годину. Дорогою місцевого значення називають ось цю багнюку.

Олександрові Чумаку двадцять років - усе життя він пересувається ось такими дорогами. Спочатку шлях до школи - тепер до університету - вийти чи виїхати сухим з Івачкова йому ще жодного разу не вдавалося. Хіба що взимку, коли Грунт замерзає, - до села, де мешкає більше тисячі людей, відмовляються їздити маршрутні таксі. 

Олександр Чумак, мешканець села Івачків:

- До нас пішов маршрут рівне Івачків і через жахливий стан доріг власниця відмовилася просто напросто відпускати таксі у таку дорогу бо їй не вигідно кожного разу ремонтувати це таксі бо там ламається практично все. Ну не знаю це треба бути великим оптимістом щоб їздити по таких дорогах.

Голова сільради Василь Мартинюк написав уже десятки листів - скаржився всім від голів районної адміністрації до прем’єра і президента. Відповідь надходить одна від Здолбунівського райавтодору: дорогу районного значення поремонтують не раніше 2011-го, а ось місцевим шляхам раду доведеться давати самостійно.

Василь Мартинюк, голова Миротинської сільради:

- У нас сьогодні на сільську раду те, що ми можемо потратити на дороги передбачено тільки 6 тисяч гривень. Те, що нам мають підійти з транспортного податку. Що ми можемо зробити на 6 тис гривень - що ми можемо зробити? Хіба що висипати тим бушним щебенем.

Зняти гумові чоботи селяни сподіваються завдяки Хмельницькій атомній станції. Незабаром там добудовуватимуть третій і четвертий енергоблоки, а без згоди мешканців села Івачків - воно входить в 30-кілометрову зону - це неможливо. Сільський голова вже підрахував, на все про все потрібно 20 мільйонів гривень.

Василь Мартинюк, голова Миротинської сільради:

- Я направив їм мій план, я кажу хватить нам ходить по багнюці, треба робити щось толкове, а не відімость создавать. Дороги в мене тут передбачені всі асфальтові, якщо ми йдемо в Європу то ми повинні дійти до неї з гідністю.

Голова районної адміністрації радить не сподіватися на атомну станцію - державних коштів, виділених на розвиток інфраструктури 30-ти кілометрової зони, може і не вистачити на дорогу. Від району допомоги також годі чекати, хіба що поради.

Любомир Кінах, голова районної Здолбунівської державної адміністрації:

- Фінансування не може проводитися коштом районним бюджетом. Влада має ідучи на зустріч людям має шукати інші шляхи скажімо шукати спонсорів. шукати керівників великих підприємств які здатні давати свою техніку, іти на зустріч громаді для того, щоб вирішити засипати ями, аби не плавали гуси.

Через дороги в Івачкові вже сталася трагедія - торік шестеро однолітків Олександра обходили багнюку і потрапили під потяг.

Олександр Чумак, мешканець села Івачків:

- Якщо вони б йшли іншою дорогою обходили б 10 км якщо не більше. А єдина можлива це залізницею. І це в них залишається єдина можливість прийти до дому чистими та сухими.

Залізничні колії і сьогодні залишаються єдиною сухою дорогою до сусідніх сіл.

З Рівненщини Тетяна Штан, Дмитро Поденко, К1.