Хто справді тяжко працює, то це албанські жінки. У цій країні жива традиція, за якою жінка може стати чоловіком. Коли інших представників сильної статі серед родичів не залишилося. Тоді жінка поводиться, як справжній чоловік: бере на себе тяжку роботу і головує в родині. Але вона не має права вийти заміж і народити дитину. Про людей, які змушені змінювати стать, - у нашому наступному сюжеті.

Штани, куртка на чоловічу сторону і коротка зачіска. Цього стилю Дране дотримується уже шістдесят років. Вона добре пам’ятає своє весілля - буквально з-під вінця наречений тікає до Югославії, а ще за кілька годин усіх чоловіків у родині заарештовують. Жінок і дітей депортують на південь - де про них мав би хтось дбати.

Дране Маркджоні:

- Я мов собака не мала іншого вибору, тільки стати чоловіком. Хто б іще міг доглядати за жінками і дітьми у моїй родині, коли чоловіків більше не залишилось?

Анатомічно Дране, звісно, залишається жінкою - і всі про це знають. Проте вона на рівних ділить із чоловіками роботу і дах. Дране дванадцять років працювала на будівництві, поралася з мішками із цементом і мешкала з чоловіками в одному гуртожитку. За право очолити свою родину - вона присягає ніколи більше не одружуватися і зберігати цноту.

Дране Маркджоні:

- Я не шкодую. Було важко, та що поробиш? Дітей я не хотіла - у мене були небоги, цього досить.

Дране тепер вісімдесят сім, вона живе в маленькому будиночку, де немає навіть опалення. Виживає, бо робить вервиці і продає їх у церкві - і ще допомагають сусіди.

Анжеліна, сусідка Дране:

- Дране для мене - справжній чоловік. Я поважаю її за мужність, на яку на її місці наважилися б не багато людей. Сьогодні я б цього ніколи не зробила. Були зовсім інші часи.

Зворотнього шляху в Дране не було. Колись таких, як вона, за зближення із чоловіком могли й убити. А жінки їх просто цуралися.