Трейсер - таким словом називають себе молоді люди, що займаються паркуром. Їхня мета - пересування у просторі якомога швидше, ефектніше та красивіше. То ж чого трейсери тільки не виробляють - лазять вертикальними стінами, стрімголов кидаються із кількаповерхової висоти і навіть перелітають із даху на дах. Але щоб такого навчитися - треба довго і наполегливо тренуватися. Як займаються паркуром у нас та за кордоном - бачив Олександр Николишин.

Ось це школа паркуру у Філіппінах. Місцеві майстри відкрили її спеціально аби передавати досвід молодим ентузіастам.

Нас Солар, засновник федерації паркура Філіппін:

- Ми зібрали тут дітлахів, які хочуть займатися паркуром. У цьому спортзалі ми можемо навчати, і що найважливіше - контролювати їх. Адже безпека - перш за все.

У залі усе необхідне для тренувань - пластмасові стійки - це штучні перепони, перекладини - наче перила на вулиці, а мати рятують трейсерів від травм.

Олександр Николишин, журналіст:

- А от українські трейсери все ж таки дотримуються традиційних поглядів на паркур. Найкращий тренувальний зал для них - це вулиці міста. Займатися можна будь-де, і перепоною може стати будь-що.

Тренер, та один із засновників першої в Україні школи паркуру - Мурад переважно тренується на вулиці. І хоча час від часу проводить заняття під дахом, запевняє - такі тренування - не дуже  ефективні.

Мурад Рогожников, тренер з паркуру:

- Потому что там нету этих препятствий, твердых разбегов сложных, тех сложностей, которые есть на улице. Потому что именно они дисциплинируют, а в зале мы расслабляемся. Мы не привыкли что нас не окружают маты, мы не привыкли, что нас не окружает мягкое.

Наприклад - якщо ось так, або так чи так трейсер приземлиться на вулиці - травми йому не уникнути. Можна, звичайно і не покидати спортивний зал, однак тоді втратиться не лише вміння концентруватися та бути обережним.

Мурад Рогожников, тренер з паркуру:

- Да, можно сказать это не безопасно, но в этом суть, в этом суть в том как мы получаем адреналин - в страхе. Если бы не было его, было бы скучно.

Про безпеку своїх учнів, Мурад теж пам’ятає. Як захиститися - знає з власного досвіду, інколи не зовсім позитивного.

Мурад Рогожников, тренер з паркуру:

- Когда мы уже дошли - своими мозгами, своей болью в мышцах, суставах, дошли до того что нужно разминаться, что нужно растягиваться. Мы поняли, что лучше сразу это все давать новичкам.

Тепер кожне заняття із початківцями він починає із розминки, яка радше схожа на звичайну зарядку ніж на паркур. І, здавалося б - що складного у стрибку із висоти одного метра? Та лише освоївши правильну техніку - навіть 5-ть метрів будуть як один.

Олександр Николишин, Сергій Коваль, Максим Чеблін К1.